Власне звертання; непоширене:
— Ти ж кудою подасися, Остапе?
— Чи ти знавісніла, молодице, чи тебе нині жарт узявся?
— Ні, дідусю, то мене москаль встрелив, як я кордон переходив.
— Іване,— перервав хтось врешті тишу,— розкажи-но, як тебе жінка била та як ти од неї забіг аж сюди.
Риторичне звертання; поширене узгодженим означенням:
— Бодай ти запалася, треклята країно, з твоїми порядками!..— закляв він наголос.
Власне звертання; поширене узгодженим означенням:
— Люди добрі,— благала Соломія, стоячи на колінах,— змилуйтесь, прийміть нас до хати...
Вокативне звертання (звертання-речення)
— Ой боже ж мій!
Н.в. тисяча дев'ятсот сімдесят два
Р.в. тисячі дев'ятисот сімдесяти (сімдесятьох) двох
Д.в. тисячі дев'ятистам сімдесяти (сімдесятьом) двом
З.в. тисячу дев'ятсот сімдесят (сімдесятьох) два (двох)
О.в. тисячею дев'ятьмастами сімдесятьма (сімдесятьома) двома
М.в. тисячі дев'ятистах сімдесяти (сімдесятьох) двох
Н.в. шістнадцять
Р.в. шістнадцяти (шістнадцятьох)
Д.в. шістнадцяти (шістнадцятьом)
З.в. шістнадцять (шістнадцятьох)
О.в. шістнадцятьма
М.в. шістнадцяти (шістнадцятьох)
Н.в. дев'яносто п'ять
Р.в. дев'яноста п'ятьох
Д.в. дев'яноста п'ятьом
З.в. дев'яносто п'ять (п'ятьох)
О.в. дев'яноста п'ятьма (п'ятьома)
М.в. дев'яноста п'ятьох
