На мою думку, твоя мова, подарована тобі долею, — це те, що ти любиш і мусиш зберегти для своїх дітей як унікальний Божий дар, як те, стосовно чого відчуваєш синівський обов'язок.
Є чимало переконливих аргументів, якслушність цієї думки. По-перше, енергія ко\таеться добром чи злом до тієї людини,У народі про це кажуть: як гукнеш, так і відгук __ге, слово, як і зброя, може вразити людину, завдати їй навітьбільшого болю, аніж куля або гостра шабля. Щоправда, рани,заподіяні словом, не тілесні, а душевні, але гояться вони надтоповільно.Яскравим прикладом художнього осмислення дії слова-зброїє поезія Володимира Сосюри «Я знаю силу слова». Ліричний геройцього твору називає слово зброєю щастя: воно є квіткою влюбові й штиком у ненависті. Як бачи.мо, слово — особливазброя, здатна не лише вбивати.Прикладів із життя на підтвердження цих аргументів є сила-силенна. Серед них особливо вражає своєю лаконічною суворістюстаття Кримінального кодексу України «Доведення до самогубства», яка передбачає покарання для тих, хто своїми діями абословами спонукає іншу людину до суїциду.Отже, слово є дуже сильною зброєю, здатною впливати й натого, хто Гі має, і на того, на кого вона націлена. Тому треба вмілоповодитися зі словом, навчитися скеровувати його на добро, відповідатиза свої слова, завжди добре думати перед тим, як щоськазати.Объяснение:
хз может не то почитай может понрав:)
Прийшла в наш ліс чарівниця Осінь. Змахнула вона своєю чарівною паличкою, і стали там відбуватися справжні дива.
Листя берізок перетворилося на золоті монетки, листя кленів — на різнокольорові зірки, листя липи — на жовті сердечка, листя осик — на червоні ліхтарики. А на горобині з’явилося намисто з яскраво-червоних ягід.
Маленький паж — осінній вітерець — теж вирішив трошки поворожити, але захопився. І полетів на землю золотий дощ. Обсипалися золоті монетки, помаранчеві й червоні зірки, жовті сердечка. Поникли берізки, затремтіли осики, зітхнули клени. Красуня Осінь, щоб хоч трохи порадувати лісових мешканців, підхопила опале листячко та змусила його танцювати в осінньому вальсі листопаду. А потім виткала з нього строкатий килим і вкрила ним лісові доріжки та стежини.
Сумно, але неймовірно гарно.
