Не справедливий суд засуджується у творі леоніда глібова

    Твір на тему "Друг - не двійник і не дзеркало" пропоную скласти так:
    Друг - це близька людина, яка цінує тебе, твої погляди, допомагає у скрутну хвилину та радіє успіхам. Але чи так необхідно бути з другом схожими? Звичайно, ні. Недарма кажуть, що протилежності притягуються. Ти не повинен дивитися на друга та бачити в ньому своє відбиття. Всі ми різні. Кожен з нас є індивідуальністю. Тому не варто засмучуватися, якщо ви з товаришем зовсім несхожі.
    Не слід перейматись, якщо твоєму другові не до смаку серіали або книги, що подобаються тобі. Цінуй в другові лише людські якості. Він - гарна людина, відданий товариш, що здатний пожертвувати власним часом заради тебе? Тоді ж, яка тобі різниця, чи подобаються йому твої комп'ютерні ігри або улюблені страви? Цінуймо одне одного та звертаймо увагу на духовні якості! Друг - не двійник і не дзеркало.

Щастя - поняття дуже широке. кожен може розуміти його по-різному. в моєму власному сприйнятті, щаслива людина - це така людина, яка кожен день вміє наповнювати важливими і цікавими для неї речами. завдяки цьому, ніколи не жаліється на якісь невдачі. звісно, що сьогодні дуже важко бути цілком щасливим. у повсякденному житті у кожного можуть виникати труднощі, які псують настрій і жагу йти до своїх цілей. але це не повинно зупиняти. що робить щасливою саме мене? складне питання, бо є багато речей, які змушують мене посміхається. по-перше, я маю близьких мені людей, підтримка і присутність яких, дає мені змогу відчувати себе потрібною. також в мене є хобі, улюблена справа. я приділяю їй досить багато часу і це хобі займає велике місце в моєму житті. і це не обтяжує, а навпаки, надає внутрішнього стержню через відчуття того, що я на щось здатна. не буду сперечатися, що інколи, настрій настільки поганий, що майже нічого, що нещодавно змушувало почувати себе щасливою, не є тримати себе в руках. у таких випадках мені є спостереження за красою, яка мене оточує. вона ж повсюди. і в природі, і в людях і в мистецтві. не кожен помічає цю красу через підвищений темп життя в суспільстві. тому, інколи, важливо все-ж-таки натиснути на гальма. навіть якщо не має змоги виїхати на природу, то хоча б просто посидіти коло вікна. навіть дивлячись на вогні сучасного міста з кружкою в руках, можна свій мозок до ладу, аби наступного дня, знову й знову шукати по життю такі речі, які роблять мене радісною. або ж, зберігати такі спогади, які роблять мене щасливою.  чи можу я назвати себе щасливою? не знаю. та я знаю, що робить мене такою. тому і далі буду робити все, що в моїх силах, аби справді почуватися щасливою людиною!