Тези до тексту: Історія письма.

Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. Та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося. Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку — однокласницю. Ми знали, що за Ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб ось так... Тренер довго розмовляв із батьками Ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення. На одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. Ми вишикувалися в дві шеренги. Ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігор плакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. Далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. Я думаю, що це буде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.

Если бы у меня была возможность я бы меняла погоду. Это было бы очень хорошо. Я больше всего люблю перепады температур. С солнечной на дождливую или наоборот. Мне очень нравится теплая погода. Ведь при такой погоде можно любоваться красивым небом. Вдруг все твои планы портит дождь. И тогда ты со своей магией меняешь погоду на солнечную. Это же очень удобно для нас.

Якби у мене була можливість я б змінювала погоду. Це було б дуже добре. Я найбільше люблю перепади температур. З сонячної на дощову або навпаки. Мені дуже подобається тепла погода. Адже при такій погоді можна милуватися красивим небом. Раптом все твої плани псує дощ. І тоді ти зі своєю магією міняєш погоду на сонячну. Це ж дуже зручно для нас.