1)з кожної пари утворить одне ускладнене дієприкметниковим зворотом що стоїть після означуваного словаутворені речення запишіть звороти підкреслитипоясніть уживання розділових знаків 1 троянда усміхається сонцю мов шовковими пелюстками. вона вони розпущені на зустріч теплу та світлу 2. хмарини розкошуть в блакитному небі. вони розморені останім теплом осені 3.ябулуні посхиляли гілля до землі. вона обтяжена запашними плодами. 2)перебудуйте речення так щоб виділені означення виконували роль відокремлених 1)маленькою хмаринкою темніє над глибоким яром закинутий у степу хутірець 2під помальованим колярами велетенським шатром ніби був розтелений квідчастий килим 3 у безмежному білому мовчані лижали приспані снігом хутори 4)слідом за осінню прийде моркра слизька біла зима

Моя улюблена тварина – кішка. Кішки є у багатьох , але ні у кого , думаю , немає такої чудової , як у мене. Її звуть Дашка -милашка . Їй близько трьох років.
Її шерсть триколірна , смугаста . Старі люди кажуть , що кішки з таким забарвленням приносять щастя. З тих пір як Дашка -милашка з’явилася в нашому домі , веселощі та сміх не покидають нас . Наша вихованка постійно в справах: те ганяється за паперовим бантиком , то клубок ниток розмотує , то стежить за тим , як накривають на стіл.
У неї виразні зелені очі . Забавно дивитися , як вони округлюються , коли кішка дивується чому-небудь . Якщо Дашка -милашка відчує новий запах або почує новий для неї звук , то її вуса стають довгими , а очі великі й гарні , вона на  настовбурчує вуха і уважно гає .Вона любить не тільки бігати і грати , але і поспати , поніжитися на сонечку. Коли Дашка- красунька хоче на вулицю , вона нявкає . Захотівши їсти , вона лащиться . Якщо ми сідаємо є, вона може непомітно взяти щось зі столу.
Ось така чудова кішка живе у нас вдома . Я її дуже люблю.

  Переказ тексту "Під вікном", у якому розповідається про хлопчика, калину й бузину пропоную виконати так:

  У веснянім буянні біліли сади. Цвіли бузина та калина, мов шапками снігу понакривались. Сяяла білим цвітом сумна черемха. Зазвичай усі ці кущі й дерева не цвітуть ніколи в один і той самий день, проте тієї весни вони чомусь цвіли разом. Пелюстки весняних квітів України білою метелицею вихорились над землею. Усе навколо світилось і сяяло.  

  Була ніч. Місяць виплив з-поза обрію на перистих хмаринах, на подраних небесних пуховиках. Блиснула синім вогнем ріка. Усе довкола засвітилося сумним і спокійним світлом. Навкруги завидніло, неначе вдень, адже все навколо було біле.  

  Михайлик переліз через паркан садиби і опинився в старому вишневому садку. Тут над усім панував той самий Місяць. Під ногами перекочувались місячні плями, пересіяні через гілля та листя вишень, яке нахилялось од вітру.  

  Хлопець йшов, мов кіт по стерні, а потім скрадався до заплетеного хмелем будинку, до вікна на другому поверсі.  

  Михайлик незчувся, як ззаду хтось підійшов. Пролунав вражений вигук: «Михайле!» Перед хлопцем стояла його матуся. Шануючи предківські приписи чемності, мати тягла Михайла геть від того вікна, розпитуючи, коли ж він зашле до дівчини старостів.