З усіх пір року я найбільше люблю весну. Прекрасна й зима з її морозами, сніговими шапками на деревах, і яскраве веселе літо, і мрійлива задумлива осінь… Але мені немає кращої пори, ніж коли у повітрі віє першим теплим подихом, парує відпочила за зиму земля, наливаються бруньки. Я почуваюся так, неначе пробуджуюся разом із природою. Сонечко світить теж по-іншому, ніби веселіше, пригріває, наче теж скучило за нами після довгої зими. Небо синє-синє, високе та прозоре… Дзюрчать джерела, біжать струмки. А коли поїхати за місто, можна побачити, як тане сніг у полях та в лісах, як прокльовується перша травичка, зацвітають перші квіти… Починають співати птахи, виводять одну мелодію за іншою, немов намагаються переспівати одне одного. Я живу біля паркової зони, тож щоранку слухаю їхні співи.
На вулицях стає більше веселих облич, люди посміхаються — радіють весні. Йдуть, тримаючись за руки, закохані, бігає та бавиться усміхнена малеча, яку вивели на прогулянку батьки. Ми з татом і мамою на вихідні виїжджаємо до лісу або на берег річки, влаштовуємо пікніки, смажимо шашлики. Ми з подругами часто ходимо гуляти, збирати проліски та фіалки.
Навесні так добре стає на душі, так радісно! Цілий день у тебе гарний настрій, усе що робиш, вдається, усі задуми здійснюються. Звичайно, тут, як і завжди, найважливіше значення має праця й старання, але я вважаю, що велику роль відіграє також і настрій, коли ти, хай навіть підсвідомо, налаштований на добро. Тобі добре, ти радієш світові, а отже, і світ добрий до тебе.
Объяснение:
