Позначте речення, у якому означення відокремлюється комами *
Неначе білими снігами сади обсипані довкола.
Дощами вмиті журавлі в блакиті відлітають у тривожний дальній шлях.
Розтоптана танками мертва земля безмовно лежала навкруги.
Голя земля бита крилами холодного вітру безнадійно сіріла під важким небом.
2) Визначте, які відокремлені члени є в поданих прикладах

Грудень 1828 року видався морозним, холодним. Пасажири диліжанса, який уже наближався до столиці, тепліше куталися в одяг, нетерпляче постукували підборами черевиків. Тільки двоє юнаків, здавалося, не звертали на холод уваги. Вони з нетерпінням чекали прибуття на станцію, щоб швидше, уже завтра, кинутися у вир життя, здійснити свою заповітну мрію: послужити суспільству, народові, батьківщині. Це був М. Гоголь і його товариш по Ніжинській гімназії вищих наук Данилевський. Хлопцям навіть на думку не спадало, що таких, як вони, до Петербурга прибувало тисячі щодня. Юні мрійники швидко позбувалися у вели кому місті ілюзій і поповнювали штат чиновників. Тільки небагатьом, найталановитішим, найнаполегливішим, найпослідовнішим, вдавалося стати відомим письменником, художником або вченим.

Гоголь не загубився у столиці. Попрацювавши переписувачем паперів, він кидає службу і поринає у літературну діяльність.
Незважаючи на те, що писав Гоголь російською мовою, зображував він здебільшого у своїх творах побут, вірування і звичаї саме українців. Задумавши „Вечори на хуторі поблизу Диканьки”, майбутній класик двох літератур звертається по до до матері, просить, щоб вона прислала йому описи українських зви чаїв та національних костюмів, народні легенди та перекази, пісні та казки.
Незабаром з'являється перша частина „Вечорів...”. Вона мала великий успіх. Мудрий і хитруватий хуторянин Рудий Панько розповідає веселі і водночас страшні історії. Героями його оповідей ставали сильні, безстрашні й веселі сільські па рубки і красиві й горді дівчата та їхні батьки, можливо, трішечки грубуваті й простакуваті, але добрі й щедрі. Персонажі живуть чесно, красиво, у їхньому світі добро бере верх над злом, любов — над ненавистю, красиве завжди переважує потворне.
Оскільки ранній Гоголь творив у річиші романтизму, то у сюжетах його „Вечорів...” тісно переплітається реальне з фантастичним, поряд з людьми діють казкові містичні сили. Відьми та чорти намагаються впливати на вчинки людей, втручаються в їхні долі, але частіше людина виявляється сильнішою, і нечистій силі доводиться допомагати персонажам перебороти перешкоди на шляху до кохання і щастя.
Взірцем для наслідування для багатьох українських письменників, наприклад П. Куліша, М. Костомарова, Є. Гребінки, М. Старицького, стала повість М. Гоголя „Тарас Бульба”, у якій він відтворив широку картину національно-визвольної боротьби українського народу проти польської шляхти. Як зазначають дослідники творчості письменника, ця повість — пристрасний гімн батьківщині, це геніальна пісня про любов до рідного народу та ненависть до її ворогів.
Головний герой твору втілює в собі кращі риси українського народу. Тарас — людина великої сили волі, захисник знедолених і пригноблених, він відзначається неабияким природним розумом і фізичною силою. Все життя персонажа пов'язане із Запорозькою Січчю, із товариством, його він повністю присвятив справі захисту вітчизни. Такими самими мріяв бачити й синів. Старший син Тараса, Остап, унаслідував кращі риси батька, його силу, міць, патріотизм. А от молодший, Андрій, вродився людиною романтично налаштованою, його душа більше тяжіла не до битв, а до тихих радощів кохання. Він був сміливий і відчайдушний, але його душа була відкрита й для інших почуттів. Ця особливість його характеру і стала причиною трагедії. Андрій покохав прекрасну полячку. І ця любов суперечила почуттю обов'язку. Юнак стає на шлях зради, та любов не зробила Андрія щасливим, через неї він втратив совість, товаришів, батьків, батьківщину. і врешті-решт за неї поплатився життям, прийнявши смерть від руки батька.
Повість „Тарас Бульба” була улюбленим твором М. Гоголя. Цінним у ній є не тільки відображення волелюбності й патріотизму українських козаків-запорожців, а й показ сильних і слабких сторін національного характеру.
Своєю творчістю геніальний митець прославив свій народ, його самобутню культуру, розкрив перед читачами духовно багатий його внутрішній світ, поривання до вільного й щасливого життя.

щоліта ми з батьками й моїм старшим братом приїжджаємо до дідуся в село. на околиці села стоїть ліс. ми з братом дуже любимо бродити по літньому лісі. брат уже майже дорослий, тому батьки відпускають нас удвох.

цього року, приїхавши до дідуся рано вранці, ми поснідали й одразу вирушили до лісової гущавини. там ростуть ялини, сосни, могутні дуби та інші дерева.

день видався чудовий. під соснами було прохолодно, пахло смолою і молодими березовими листочками. біля коренів дерев бігали мурашки. тут росли ніжні конвалії. їх білі, чисті, пахучі квіти були схожі на дзвіночки й полонили чудовим ароматом.

 

ми нарвали додому великий букет конвалій та пішли далі. проходячи крізь лісову гущавину, побачили в густій ​​траві їжакову родину. коли ми наблизилися, їжачиха і маленькі їжачки завбачливо згорнулися в клубок. на тлі трави чотири клубочки виглядали майже непомітно, і ми вирішили їх не турбувати.

хаща була дуже густою, тому ми насилу вибралися на узлісся. там був невеличкий струмок. пити з нього ми не стали, але із задоволенням постояли в прохолодній блискучій воді. неподалік брат помітив на старому пні невеликого вужа. ми хотіли його впіймати, але вуж швидко заповз під лежачий поруч камінь. мабуть, там була нора.

на галявині, серед чагарників, ми побачили зарості лісової суниці. тонкому аромату і приємному смаку лісової суниці можуть позаздрити навіть кращі сорти садових сортів цієї рослини. багато пропадає в лісовій глушині запашних соковитих ягід малини, лохини, брусниці. а скільки росте різноманітних грибів! ось ховаються в траві міцні боровики. рожевіють мокрі сироїжки. у ялиннику ростуть слизькі грузді. на низьких пнях туляться одне до одного опеньки. ліс щедро пригощає своїми дарами. ми з братом не стали збирати гриби, бо не взяли з собою належної тари. набравши повний кошик суниці, ми звернули на вузьку стежку.

стежка нас на мальовничу галявину. припікало яскраве сонечко. густо синіло ясне небо. у траві цокотіли коники. легкий вітерець гойдав стебла дикої конюшини й ромашок. повз нас зигзагами пролетів великий яскравий метелик. раптовою появою ми злякали білку. кумедний вона звір! відчувши небезпеку, з блискавичною швидкістю злетіла на дерево. ось пронеслася над нашими головами строката малинівка. пташка сіла на струнку берізку і весело заспівала. насолоджуючись мелодійним співом малинівки, ми присіли відпочити на пеньок. вдалині побачили полохливого сірого зайця. плутаючи сліди, косий біг у бік хащі. вдалині закувала зозуля.

відпочивши, у гарному настрої ми з братом вирушили додому. прогулянка в лісі вдалася, ми чудово провели час. наступного дня домовилися піти по гриби. наш дідусь — досвідчений грибник, тому ми підемо разом з ним.

добре в лісі влітку!