Я живу в одному з найживописніших куточків мого рідного міста. Починаючи з ранньої весни і до самої пізньої осені вся вулиця, де знаходиться мій будинок, виглядає мов казковий сад. Усім мешканцям найблищих будинків подобається не тільки любуватись навколишньою красою, а доглядати за нею. Ми часто всі разом збираємось на суботники та зачищаємо територію, організовуємо вечори дитячої самодіяльності, конкурси кращих предметів декору, виготовлених своїми руками з природніх матеріалів та ще багато чого цікавого.
Я дуже люблю свій двір та вулицю, на якій живу від народження, адже все, що ми робимо, залишається в пам"яті світлим промінчиком на все життя.
Як ви думаєте, що таке добро? А що таке зло?
Упродовж всієї своєї історії людство намагається відповісти на ці вічні питання. Давайте поміркуємо разом. Мені здається, що добро в першу чергу пов'язане з умінням радіти і співчувати, співпереживати, відгукуватися на відчуття інших і тримати свою душу відкритою.
Коли ми говоримо про людину «добрий», то маємо на увазі, що він готовий ' прийти на до ншому, роблячи це не заради вигоди, не на показ, а безкорисливо, за велінням серця.
Але чи можна бути добрим взагалі, ніяк не проявляючи доброту в справах? Мені здається, навряд чи. А чи можна примусити людину бути добрим? Неможливо! У англійців із цього приводу є цікаве прислів'я: «ви можете змусити коня підійти до води, але не можете змусити її пити». Добрі справи люди здійснюють за велінням серця, за наказом совісті, а не з примусу.
Чи є початком доброго відношення до людей уміння прощати? Але необхідність і готовність прощати спричиняє за собою етичний пошук. Як співвіднести доброту і поблажливість, провину і покарання? Відповіді на ці складні питання нам доводиться вирішувати все життя.
Але мені хочеться, щоб ви в будь-якій життєвій важкій ситуації пам'ятали слова Габріеля Гарсіа Маркеса: «Завжди знайдуться люди, які захочуть заподіяти тобі біль. Але потрібно продовжувати вірити людям, тільки бути трохи обережніше»
