мне это нужно на завтра. 6 речень с дiєприкметниковi та 6 речень дiєприслiвникових та подчиркнути ​

Немовля ще лежить у колисці, а батьки вже розмовляють з ним. Звертаються до дитини з ніжними, пестливими словами. Втішаються, коли дитина «агукає». Намагаються зрозуміти, що маля хоче «сказати» цими звуками.

Радість приходить у родину, коли маля вимовляє перші слова: «мама», «тато». Адже це значить, що дитина починає говорити.На нашій планеті диво спілкування через слова подароване тільки людині. Ми можемо розповісти одне одному про різні життєві пригоди, що з нами трапилися, про свої мрії, поділитися радістю чи горем, поспівчувати іншим.
Кожне слово, з яким ми звертаємося до інших людей, має свою душу — емоційне забарвлення. Багато залежить від того, які слова ми добираємо для спілкування, чи вміємо ними користуватися.Є добрі слова: «добрий день», «будьте здоров дякую»... Вони свідчать про вихованість людини, її культуру. Той, хто «забуває» привітатися, подякувати за послугу чи пораду, одразу справляє не дуже гарне враження на інших людей.

Є слова, які передають наш настрій: веселий чи сумний. Але є і злі слова, з яких починаються сварки і непорозуміння між людьми.Особливе значення в нашому житті відіграє художнє слово. Літературні твори з'являються завдяки тому, що є люди, які володіють даром мистецтва слова. Вони відчувають і розуміють красу і значення слова краще за інших.

Слово... Воно наш постійний супутник у житті. Лише від нас самих залежить, які слова добирати для спілкування а іншими людьми. Такі, що до нам знайти друзів, чи такі, внаслідок вживання яких втрачаються гарні стосунки. Слово вимагає обережного ставлення до себе, вміння ним правильно користуватися. І зовсім неправильно ми чинимо, коли вживаємо грубі, непристойні слова, забуваючи, що яке слово скажемо, таке до нас і повернеться. А тому прислухаймося не тільки до слів інших людей, а й до того, як говоримо самі.

У багатьох з нас буває таке, що не дає спокійно заснути або просто щось турбує. Я кажу у багатьох, бо навіть мимоволі ми можемо когось образити, зробити якийсь хибний крок. Сказати, що треба все робити сумлінно, дуже легко. А як завжди стримувати себе? Мабуть, дуже важко інколи не "зірватись". Та щоб заспокоїтись, треба подумати над своїми помилками і спробувати виправити їх. Та не завжди і не в кожній ситуації можуть до вибачення, не кожну помилку можна виправити...

Так сталось, що в наш час все менше уваги приділяється моралі. Може, на нас так впливає теперішній економічний стан? Чому все більше з'являється людей з брудним сумлінням серед політиків, лікарів, вчителів? Адже люди довіряють їм своє життя, здоров'я своїх дітей.

Після спілкування з такими людьми, втрачаєш віру в справедливість і головне — надію на те, що колись ми житимемо краще.

А колись-то все було інакше: люди сіяли хліб, народжували дітей, навчали і навчалися, молилися Богу і ясним поглядом дивилися в незатьмарене небо. Та далася взнаки низка трагічних подій, що прокотилися Україною протягом XX століття. Чисте сумління ставало все більш і більш дефіцитним.

Чи зможуть сучасне й наступні покоління винести на власних плечах тягар відповідальності за долю України? Чи вистачить наснаги та сили? Сподіваюся, що ми зрозуміємо цю просту річ: докори сумління не треба гамувати, до них треба прислухатись. Це — як біль, що нагадує про хворобу. Ми обов'язково переможемо наші негаразди і нарешті заживемо за прислів'ям "Хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає".