2. Розподіліть іменники у три групи: 1) іменники, що вживаються лише в однині; 2) іменники, що вживаються лише у множині; 3) іменники, що вживаються в однині та множині.
Машина, ночви, пісок, двері, Любов, дрова, осінь, срібло, вершки, стіл, місце, Ромни, бій, кохання, жайворонок, повидло, гроші, шахи, капуста, висівки, Суми, Карпати, сум, Микола, молодь, фосфор, фінанси, студентство, Дон, об'їдки, Херсон, цибуля, берег, край, кеглі, берег, криниця, туман, мисливець, перила, щипці, листя, рідня, Святослав, Обухів, кінотеатр, борошно, театр «Березіль

и живемо в такий час, коли дедалі ширше розвиваються зв'язки з різними країнами і народами. У світі є від 6000 до 7000 різних мов, тому знання, як мінімум однієї іноземної мови , є просто необхідним.

Вивчати іноземні мови в Європі почали ще в ХІ столітті, у тому числі і в Київській Русі. Князь Ярослав Мудрий, наприклад, знав декілька іноземних мов. Однак, в той час вивчати іноземні мови могли тільки багаті люди.

Сьогодні вивчення іноземних мов є актуальним і доступним у всьому світі. Люди хочуть вільно спілкуватися під час поїздок за кордон, з іноземними партнерами по роботі або з друзями по листуванню. Для когось вивчення іноземних мов – це хобі. Вони колекціонують іноземні мови так само, як хтось колекціонує марки.

Той, хто вивчає іноземні мови, може спілкуватися з людьми з інших країн, читати періодику і книги зарубіжних авторів, дивитися іноземні програми і фільми в оригіналі.

У наш час німецька мова – це мова можливостей. Кожна людина, яка володіє англійською мовою, так само повинна володіти німецькою, особливо коли вона прагне добитися великих результатів у своїй кар’єрі тому, що німецька мова відкриває безмежні можливості.

Німецька мова є рідною для 75 мільйонів людей в Німеччині та ще 20 мільйонів людей у всьому світі. Німецькомовні країни Німеччина, Австрія і Швейцарія належать до найбагатших і найбільш розвинених країн Європи та, навіть, світу.

Объяснение:

Усі ми: квіти, трави, дерева, люди — діти великої, могутньої Природи. Дихаємо одним повітрям, гріємося під одним сонцем, пускаємо коріння в одну землю. І все життя тягнемось до висот небесних — гілками-руками, думами-мріями, душами-квітами. Приходимо ненадовго в цей світ, прокладаємо в ньому свою стежку і назавжди відходимо в інший, неземний. Який же сенс у цьому вічному круговороті життя? Чи не в тому, щоб, пройшовши складний шлях пізнання, стати на вищий щабель духовності, відчути свою єдність з усіма формами космічного буття, свою спорідненість з билинкою, пташкою, сонячним променем, краплинкою вранішньої роси? І тоді світ теж стане мудрішим, покращає, бо все в ньому взаємопов'язано і взаємозумовлено. Чи зуміє людина своїм життям органічно влитися в цю світову гармонію, чи порушить її, не знайшовши свого місця в ній? Філософські роздуми над цією та іншими загальнолюдськими