Напишите ваш отзыв/отношение к рассказу "вогник далеко в степу"

Багато в Україні є красивих міст і сіл, але найбільше мені подобається рідне місто. У ньому я народився і живу, тут я познайомився зі своїми друзями, пішов у школу. Мій дідусь живе разом з нами. Він часто розповідає цікаві історії про наше місто і його мешканців. І в школі на уроках народознавства та історії вчителі розповідають нам про славетне минуле нашого рідного краю.

Колись, у сиву давнину, в степу виникла невеличка фортеця. її збудували козаки, які мужньо захищали свій народ від татар. Закінчилась війна, фортеця перетворилася спочатку на містечко, а потім на велике місто — справжній промисловий і культурний центр. У ньому є багато проспектів з красивими будинками, театри і кінотеатри, зоопарк, парки відпочинку.

З мамою у вихідні дні ми прогулюємося його чепурними вулицями. Мені приємно бродити в тіні дерев вулицями і дивитися на все, що відбувається навколо, бо я своє місто дуже люблю.

У моєму садку коло клумби стоїть білокора берізка.Вона стоїть тут вже давно, як народилася я.Її тут посадили у день мого народження тому, що мама як тільки мене народила, подзвонила татові і попрохала приїхати.Через 20 хвилин тато був вже там і милувався мною.У мить мамі стало погано, бо в неї заболів живіт.Тато зі мною вийшов з палати.Через годину вийшли з палати лікарі і сказали, що мами більше нема.Тато, знавши що маміне улюблене дерево-берізка посадив її біля нашого двора.І для нас це дерево-символ мами.