речення (0.5б)
А.Остап сів у човен, і Соломія одіпхнулась од берега
Б.Іван пристав до Остапа десь у дорозі.
В.Соломія з тихим смутком дивилась на Остапа й чула, як по
її виду котилась сльоза за сльозою.
Г.Вони трохи спочили й перекусили, поки мельник засипав
зерно.
2.Визначити речення зі складеним дієслівним присудком
(0,5)
А.Соломія впізнала Остапа.
Б.Гарний сильний голос співав на воді.
В.Той момент був таким блискавичним.
Г.Вона мусить поспішати, поки не змерзло тіло.
3.Знайти речення зі складеним підметом(0,5б)
А.Іван пристав до Остапа десь у дорозі.
Б.Вони були з одного повіту,навіть села.
В.Іван охоче повідав про своє життя домашнє
Г.Незабаром Соломія з Іваном повз плавні до
циганської оселі.
4.Означення виділено в реченні(0,5б)
А.Соломії сьогодні пощастило.
Б.Вовк клацнув зубами і блимнув очима.
В.Соломія глянула і враз залилась дзвінким голосом.
Г.Остап йшов тепер прудко.
5.Обставиною часу поширене речення.(0,5б)
А.Надвечір Остап почав турбуватися.

Б.Вода кипіла під веслами.
В.На березі зробився заколот.
Г.Соломія вся похолола і тремтіла від жаху.
6.Неповним є речення(0,5б)
А.Соломія підійшла до ставка.
Б.Остап сів у човен.
В.Човен плавно загойдався на воді.
Г.Колос повний гнеться, а пустий – догори стирчить.
7.Установити відповідність(3б)
1.Означено-особове А.Свого щастя і колесом не
обʼїдеш.
2. Неозначено-особове Б.Тихо в повітрі.
3.Безособове В.Шукай вітру в полі.
4.Узагальнено-особове Г.У селі встають рано.
5.Двоскладне ускладнене
однорідними присудками Д.Соломія обернулась і побачила
червоні,як грань,хмари.

6.Двоскладне ускладнене
порівнянням Е.Соломія провела рукою по його

грудях і намацала мокру сорочку.
8.Списати речення. Розставити розділові знаки. Зробити
синтаксичний розбір виділеного речення (3б)
Остап скочив на берег легким рухом закинув на плечі сакви і
незабаром зник у чагарнику а на човні як велетенська
чавунна постать іще довго стояла Соломія . Кожен кущик
горбок долинка кожна стежечка все було йому знайоме.
9.Поясніть, як ви розумієте прислів̓ʼя «Не шукайте щастя
під чужими небесами»(3б)

Прислівя не знаю но знаю словаабракадабра  (лат. abracadabra – заклинання) – магічна формула, таємне  слово, замовляння; синонім безглуздя, нісенітниці, незрозумілого набору слів.

абсолютна теперішність  (лат. аbsolutus – необмежений) – те саме, що й  історична теперішність.

абсурд  (лат. аbsurdus -безглуздий) – безглузді твердження; вислови, позбавлені раціонального змісту. абсурд відрізняється від  нісенітниці: нісенітниця не істинна, проте не хибна, а абсурдний вислів осмислений і внаслідок своєї суперечності є хибним.

автентичний текст  (гр. authenticos – справжній) - достовірний текст певного автора.

автобіографія  (гp.  autos - сам, вiоs - життя, grapho – пишу) –  власний опис свого життя.

автонім  (гр. аutos – сам і onoma – ім’я) – справжнє ім’я автора, на противагу імені вигаданому – псевдоніму .

автор  (лат. аu(с)tor – створювач) – творець тексту, промови, наукового дослідження тощо.

автореферат  (гр. аutos – сам і лат. referre – допові) – короткий виклад автором змісту своєї наукової праці.

авторські слова –  1)  грам.: слова, з яких до тексту вводять пряму мову; 2) слова, що належать тільки певному автору і не підлягають змінам:   авторські слова тараса шевченка, авторські слова івана франка.

агіографія  (гр. hagios – священний і grapho - пишу) – різновид церковної літератури; оповідання про життя осіб, яких церква проголосила святими.

агітаційна промова  (лат. agitatio  –  спонукання до чогось) –  промова, що зосереджується на якому-небудь політичному питанні, ідеї, факті, містить заклик до певної діяльності й адресована до широких мас.

аграматизм  (від гр. аgrammatos – нерозбірливий) – порушення мовлення людини, що виявляється у неправильному використанні граматичних елементів і форм.

адаптація  (лат. adaptatio - пристосування) - пристосування тексту до можливостей сприймання читача.

адгортація  (лат. аdhortatio – ) – те саме, що й протропа.

акростих  (гр. akrostichos – крайній рядок) –  вipш-загадка,  в якому початкові букви рядків слово-вiдгадку:

«» (от греч. oikos — дом, хозяйство, и nomos — правило, знание) буквально — знание о ведении дома, хозяйства, в современном языке имеет несколько значений: как хозяйство — система хозяйствования, включающая отрасли материального производства (промышленность, сельское хозяйство, транспорт и т. д.) и нематериальной сферы (образование, культура, здравоохранение и т. обеспечивающая общество материальными и нематериальными благами. как наука — это наука, которая исследует, как люди в условиях ограниченности ресурсов удовлетворяют постоянно растущие потребности. основные вопросы : что производить? как производить? для кого производить? основная проблема — удовлетворение неограниченных (постоянно растущих) потребностей людей за счет ограниченных ресурсов. потребность — это необходимость в чём-либо для поддержания и развития жизнедеятельности личности и общества в целом. потребности могут возникать и изменяться как под влиянием внутренних побудительных мотивов, так и под внешним воздействием. они становятся побудительным мотивом деятельности. средства, с которых удовлетворяются потребности, называются благами. блага — это средства, необходимые для удовлетворения потребностей людей и имеющиеся в распоряжении общества в ограниченном количестве. ключевыми понятиями производства являются понятия «товар» и «услуга». товар — продукт труда, произведённый для продажи на рынке. услуга — результат полезной деятельности предприятий (организаций) и отдельных лиц, направленный на удовлетворение определённых потребностей населения и общества. комплексное изучение деятельности человека порождает целостную систему наук и теорию как её основную часть, которая на западе чаще всего именуется «». — это совокупность конкретных дисциплин, таких как промышленности, сельского хозяйства, труда, финансы и кредит, статистика и . структура производства: производство — это процесс создания благ и услуг, которые выступают исходным пунктом деятельности. распределение — это разделение произведённого продукта, дохода между участвующими в его производстве. обмен — это процесс, в котором взамен произведённого продукта люди получают деньги или другой продукт. потребление — заключительная стадия производства, в процессе которой произведённый продукт используется (потребление предметов длительного пользования) или уничтожается (потребление продовольствия). сферы производства, распределения, обмена и потребления как фазы единого процесса производства не только следуют друг за другом, но и взаимопроникают друг в друга. в целом производство — это деятельность общества, направленная на удовлетворение своих потребностей. как система общественного производства: