Схилились над ставом дві берези. Стрункі, високі, білокорі. Заглядають у воду і милуються своєю красою. Вітер розчісує їм зелені коси.
Та раптом прийшла до берез осінь. Підкралася тихо вночі і розвісила по зелених гілках золотисті стрічки. Уранці зійшло сонце. Подивилось воно на берези й дуже здивувалося. Дерева тепер стали барвистими. Усміхається сонечко, а берези сумують...
