відредагуйте сполучник
на протязі доби, прийшли учителі , так і учні , біля двох років​

1. Виписати дієслова, визначити їх вид і час; зробити синтаксичний розбір п’ятого речення.

1. У дохристиянські часи писанка виконувала роль оберега.
- дієслово: виконувала
- вид: недоконаний
- час: минулий

2. Наші предки вірили у її магічну силу.
- дієслово: вірили
- вид: недоконаний
- час: минулий

3. Глиняні писанки, якими виганяли злі сили, були знайдені в давніх похованнях.
- дієслово: виганяли, були знайдені
- вид: доконаний
- час: минулий

4. В Україні археологи виявили близько двадцяти міст, які були центрами виготовлення цього чудо-витвору.
- дієслово: виявили, були
- вид: доконаний
- час: минулий

5. Зберігати звичай писанкарства – наш обов’язок (За О.Воропаєм).
- дієслово: Зберігати
- вид: недоконавий
- час: теперішній

Синтаксичний розбір п’ятого речення:
Зберігати звичай писанкарства – наш обов’язок.

- Зберігати - основа речення, дієслово недоконаного вида, теперішній час, перше дійсне способу, однина.
- звичай - присудок, іменник чоловічого роду, однина, називний відмінок.
- писанкарства - додаток, іменник середнього роду, однина, називний відмінок.
- наш - означення, прикметник, чоловічого роду, однина, називний відмінок.
- обов’язок - додаток, іменник чоловічого роду, однина, називний відмінок.

2.Установіть відповідність між дієсловами та їх граматичними категоріями часу, роду, особи, числа, виду

1) Шкодую за минулим;
- дієслово: шкодую
- граматичні категорії: минулий час, перша особа, однина, доконаний вид

2) закують зозулі;
- дієслово: закують
- граматичні категорії: теперішній час, третя особа, множина, незавершений вид

3) слухаємо музику;
- дієслово: слухаємо
- граматичні категорії: теперішній час, перша особа, множина, незавершений вид

4) вивчив поезію;
- дієслово: вивчив
- граматичні категорії: минулий час, перша особа, однина, доконаний вид

5) умилися в річці.
- дієслово: умилися
- граматичні категорії: минулий час, третя особа, однина, доконаний вид

В історії українознавства засвідчуємо постійний інтерес дослідників до двох назв: Русь і Україна. Походження цих топонімів має світоглядне значення: адже за етимологією, історією вживання цих назв можна простежити історію народу, історію земель, на яких він розселявся, господарював, контактував з іншими етносами, об'єднувався в державні утворення тощо. В історичних дослідженнях М. Грушевського наголошено на спадкоємності України від Руської землі. Спираючись на дані літописів, археології, мовознавства, свідчення зарубіжних істориків, грецьких, римських, арабських письменників, учений у багатотомній праці обґрунтував походження й історичний шлях України-Русі: «У звістках чужоземців, які маємо з IX і X віку, наші князі й їх військо все зветься Руссю, руськими. У нас же Руссю звалася Київщина». Не погоджується історик із свідченням давнього літописця про те, що назва Русь принесені шведами. Норманську теорію походження назви Русь сьогодні заперечують і мовознавці, і історики.Історики простежують зв'язок Руської держави з усіма т.зв. доісторичними етносами та їхніми державними утвореннями засвідченими на території сучасної України. Досліджуючи етнічну історію давньої України, Сергій Наливайко пише:«Руська держава — лише епізод у багатотисячолітній українській історії... Згадаймо тих же трипільців, існування цивілізації та державності в яких нині незаперечне, кімерійців, які мали тут своє царство і своїх царів, ту ж таки Скіфську, а тоді Боспорську державу, що майже по тисячі років кожна проіснували на українських землях».Назва Руська земля щодо держави з центром у Києві була відома вже у 852 році, тобто до появи варягів. У ґрунтовному історико-етимологічному дослідженні «Русь і варяги» академік НАН України В. Г. Скляренко на широкому науковому тлі розглядає різні теорії походження назви Русь. Хоч назва Русь стосувалася не всього полянського населення, а лише певної соціальної групи, вона з часом переносилася на етнічну назву полян і на їхню територію, яку стали називати Русь.