Поширене означення не треба відокремлювати комами в реченні

а) місяць травень буде гомоніть рудим джмелем наляканим до краю:
б) Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір:

в) Покрите хмарами сонце на сей день червоно вибилося з-за гори;

г) Дуби наповнені темінню стоять безшелесно в якійсь шляхетній величі.

2. Невідокремлене означення вжито в реченні: ПОНАД 150 ГОДИН ПРЯМИХ ЕФІРІВ
а) Пропахлі тропіками поверталися до рідного краю птахи;

5) До рідного краю поверталися птахи пропахлі тропіками; УКРАЇНИ

ів) До рідного краю пропахлі тропіками поверталися птахи:
т) Пропахлі тропіками птахи поверталися до рідного краю.

3. Непоширене означення не обов'язково відокремлювати комами в ?
реченні:

а) Морозний сніг блискучий та легкий здається падає на серце прямо;
б) Був вечір свіжий запашний після довгої задушливої спеки;
в) Волокатий джміль неповороткий і вайлуватий домовито гуде над чебрецем;

г) Обмерзла й знесилена вона зупинила біля кам'яниці коня.
4. Непоширене означення обов'язково треба відокремлювати комами в
реченні:

а) Прийшла пора свята й благословенна;

6) Море безкрає таємниче десь зливається з небом;

в) У кімнату ться сонячне світло тепле спокійне:
т) Іде гроза дзвінка і кучерява садам замлілі руки цілувать.
5. Пунктуаційну помилку допущено в реченні:

а) Прокидається наповнений зеленими пахощами степ

6) Олеся йде сама дорогою - легка, витончена, пругка:

в) Батько сидів з веслом на кормі - веселий і дужий;

г) Засмаглі й оздоровлені покидали ми лазурове узбережжя. пан
6. Речення «Задоволені й усміхнені... поверталися зі стадіону додому»
ускладниться відокремленим означенням, якщо на місці крапок уписати

а) глядачі; б) футболісти; в) тренери; г) вони.
7. Відокремленою прикладкою не ускладнено речення: б

Объяснение:

Мені дуже подобається байка Г. Сковороди "Голова і Тулуб". У ній письменник порівнює людей, які вихваляються зовнішнім, та тих, хто збагнув неоціненність та важливість внутрішнього світу людини. Пихатий Тулуб вихваляється перед Головою своєю одежею, своїми розмірами і своїм нібито важливим значенням, тоді як Голова розуміє (на те вона й голова!), що одяг та пиха не роблять людину людиною. Як казали давні римляни, борода не створює філософа. Тобто зовнішні риси не варто ставити вище за внутрішні, духовні. Цікавою видалась мені і байка "Жайворонки", схожа за проблематикою. Досвідчений Жайворонок каже: "Не той орел, хто літає, а той, хто легко сідає..." Про значення титулів (точніше майже повну відсутність того значення) розповідає нам байка "Олениця та Кабан", у якій Кабан став бароном, проте залишився "свинею" — як в прямому, так і в переносному значенні... Прекрасну філософську ідею сродної праці Г. Сковорода висловив і у байці "Бджола та Шершень"

До появи байок Г. Сковороди в тогочасній українській літературі байки існували лише як елемент інших великих творів. Григорій Сковорода створив настільки яскраві приклади цього жанру, що їх самобутність не викликала жодного сумніву! У своїх байках Сковорода алегорично висловлює основні ідеї своєї філософії: ідею сродної праці, необхідність цінувати духовне вище за матеріальне, ідею самопізнання та духовного вдосконалення людини, роздуми над проблемами виховання та самої сутності людського життя. Це такі важливі питання! Як же філософ зміг втілити їх в такому, на перший погляд, розважальному жанрі, як байка? Насамперед він майстерно добирав сюжети для своїх байок. В образах тварин, птахів, рослин ми одразу ж впізнаємо певні риси людської вдачі, певні типи людей. Тому читач отримує одразу "два в одному": і цікавий сюжет, і повчальний зміст. Для досягнення більшого виховного ефекту Г. Сковорода ділить байку на дві частини: в одній він викладає сюжет, у другій — мораль до цього сюжету, пояснення та підтвердження тих думок, що вже самі на в уважного читача. Повчальну частину сам письменник назвав "сила". І дійсно, байки Сковороди мають надзвичайну силу: силу очищувати людей, змінювати на краще їхні душі, виправляти їхні життєві принципи...

Без почуття національної гідності не можна бути справжнім громадянином своєї держави. Коли відчуваєш гордість і розуміння того, що ти громадянин, частка великої держави, Батьківщини, відчуття того, що твої зусилля і наміри ідуть на благо державі називається національною гідністю, патріотизмом. Якщо ж не має такого почуття, то не можна вважати себе справжнім громадянинлом, цей статус буде лише формальним.А зрадники держави взагалі не мають національної гідності. У багатьох країнах таких нелюдів жорстоко карали. Смертна кара зрадників існувала і серед козаків.Гідність - це вміння шанувати себе і тих, кого любиш. Людина з почуттям гідності ніколи не опуститься до зрадництва, варварства, обману, криміналу. Гідно відноситись до інших означає поважати людей, не зважаючи на національність, стать, матеріальний стан, становище у суспільстві.Відчуття гідності має бути в кожної людини, інакше людство поділиться на вовків і телят. Вовки житимуть шляхом варварства, обману і крадіжки, бо втратять гідне відношення, а телятами стануть їхні жертви, що втратять власну гідність. Тобто людина перетвориться на звіра, втратить моральність. Отже можна цілковить сказати, що гідність - стрижень моральності людини.