Кавалерідзе Іван Петрович — Кавалеридзе Иван Петрович — (2/14.IV.1887, хут. Ладанський Роменського пов. — З.ХІІ.1978, Київ) - скульптор-монументаліст, кінорежисер, драматург, народний артист УРСР (1969 p.).
Навчався в Київському художньому училищі (1907-1 909 рр.) у Ф. Балавенського, Петербурзькій Академії мистецтв (1909-1910 рр.) у І.Я. Гінцбурга, приватній студії Н.Л. Аронсона в Парижі (1910—1911 pp.). Жив і працював у Києві. Твори: статуї і погруддя — портрет актора Г. Боссе (1908 р.), портрет Ф.І. Шаляпіна (1909 р.), «Автопортрет» (1911 р.), «Запорожець на коні» (1936 р.), «Б. Хмельницький» (1946 p.), «B.I. Ленін і М. Горький на Капрі» (1947 р.), «Ярослав Мудрий з макетом Софії Київської'» (1949 р.), «Ф.І. Шаляпін в ролі Дон-Кіхота» (1950 р.), портрет М. Горького (1950 р.), «Л.М.Толстой» (1951 р.), «Народний артист СРСР А. Бучма в ролі Миколи Задорожного», «Б. Хмельницький посилає кобзарів на села» (1954 р.), «A.M. Горький і Ф.І. Шаляпін» (1954 р.), «Прометей» (1962 р.), «Л. Толстой» (1965 р.); пам'ятники — княгині Ользі у Києві (1911 р., розібр., відновл. 1996 р.), Т. Шевченку в Ромнах (1918 р.), Героям Революції у Ромнах (1918-1921 pp.), Г.С. Сковороді в Лохвиці (1922 р.), Артему в Бахмуті (1923—1924 pp., не зберіг.), Т. Шевченку в Полтаві й Сумах (обидва — 1926 р.), двічі Герою Соціалістичної Праці А.Д. Кошовій у с. Великополовецькому Київської обл. (1951 р.), Б. Хмельницькому в Чернігові (1954 р.), С.М. Кірову в Запоріжжі (1956 р.), Б. Хмельницькому в Кобеляках (1961 р.), П. Запорожцю у Білій Церкві (1971 р.), Г.С. Сковороді в Києві (1977 р.).
Як режисер-новатор працював у стилі конструктивної стилізації. Зняв фільми на історичну тематику: «Злива» (1929 р., на мотиви Шевченкових «Гайдамаків»), «Перекоп» (1930 р.), «Коліївщина» (1933 р.), «Прометей» (1936 р.). Засуджений за націоналістичний ухил і мистецький формалізм, дальші фільми змушений був робити в етнографічно-спрощеному стилі: «Наталка Полтавка» (1936 р.), «Запорожець за Дунаєм» (1937 р.), «Григорій Сковорода» (1958 р.), «Повія» (1961 р.). Автор п'єс: «Вотанів меч» (1966 р.), «Перша борозна» (1969 р.). Нагороджений орденом Червоної Зірки.
Важко описати що таке щастя взагалі. І також важко визначити, яку людину можна вважати по-справжньому щасливою. Щастя це, напевне, той стан душі коли навкруги світ в найяскравіших кольорах і посмішка не зникає з обличча. Але існує багато питань. Чи завжди щастя це гроші? Чи завжди щастя це душевна втіха?
Я вважаю, що та людина щаслива, яка знайшла для себе золоту середину, коли матеріальне урівноважене з духовним. Як що до мене, то я - щаслива людина.
Я почуваю себе саме так коли я дарую щось гарне близьким і вони тішаться, коли я даю слухати комусь музику або показую фото, яке мені подобається, і людині воно теж справді подобається, коли спрацьовує закон подвійних випадків (бо я в нього вірю), коли немаю ніяких сумнівів, коли в мене купа цікавих ідей, а саме головне коли я починаю щось дуже сильно хотіти і мрія неодмінно збувається. Тож по-справжньому щасливі люди ті, чиї мрії здійсенюються.
