Виділіть граматичні основи складних речень, поставте, де потрібно, розділові знаки.
1. Висока трава починає гнутись-хилитись поверх неї тільки гарячий вітер гуляє та сонце розсіва своє пекучо-іскристе проміння (Панас Мирний). 2. В’їхали в лісок. Тут було затишно і пахло смолою (М. Коцюбинський). 3. Хай вітер знамена колише й співають в садах солов’ї! (В. Сосюра) 4. Надіє! О хто тебе ніжно на грудях не грів і хто за тобою орлом не летів? (Олександр Олесь) 5. Який р і як легко дихати під високим небом Кавказу! (Т. Масенко) 6. Коли ж одчинили вікно, світло впало на ціле море напружених, схвильованих облич і крізь вікно в хату влетіла стоока тривога (М. Коцюбинський). 7. Часом у блакитній вишині пропливала біла хмара або пролітала пташина (А. Шиян). 8. Здавалося десь угорі відкрилася глибока бездонна дірка і звідти без упину хлюпали бурхливі холодні потоки (О. Донченко). 9. Брязкіт металу і гуркіт вибухів. І нескінченні кубометри переміщеної землі (О. Довженко). 10. Той не артист хто на сцені вміє грати лише самого себе і хто в усіх п’єсах завжди однаковий (П. Саксаганський). 11. Найкращою порою в Чорноморському заповіднику є рання весна коли сюди прибувають тисячні зграї птахів і повітря сповнюється невгамовним пташиним співом.12. День спадає і таємничий вечір рожевою млою тихо спускається з неба (Олександр Олесь). 13. Половина листя на вербах вже пожовкла але на тополях на осокорах лист зеленів ніби влітку (І. Нечуй-Левицький). 14. До самої хати підходить чималий сад і навіть тепер на морозі тут пахне влежаними яблуками (М. Стельмах). 15. Здається тиша навіки скувала бір і вже сумні тіні немов з нудьги затіяли свою довічну німу гру… (С. Васильченко). 16. Чи осінь чи зима чи в зелені діброва весни вітає дні чи літо славить птах усе мені шумить хода твоя шовкова і стан твій молодий пливе в моїх очах (В. Сосюра). 17. Сивизна лягла на скроні а в очах жива блакить (П. Воронько). 18. Зелена по пояс трава вкривала степи вихрилась і як море грала набіжить вітерець покотиться хвилею нахилить розіб’є її і вона зажовтіє заголубіє й зачервоніє квітками (О. Стороженко). 19. І стеляться обрії милі і вечір в ясній далині і карії очі і рученьки білі ночами насняться мені (А. Малишко). 20. Враз хмарка налине і тіні змішає і сутінь поплине мов сивий серпанок (Леся Українка).