До ть зробити куда разом куда через дефіс а куда окремо

Давним-давно, люди жили в темряві й не було їм радості, але одного разу все змінилося. Ми не знаємо як давно це було, але можна з впевненістю сказати, що якось побачила стародавня людина вертикальну паличку, що одиницею представилася, і це змінило світ.

Довго люди жили і додавали палички до паличок утворюючи числа, а світ все розвивався і розвивався, потрібно було записувати все більші і більші числа,  й одного разу Одиниця не витримала й  вирішила , досить використовувати лише її,  пора розширюватись. Так на світі  народилися значки Пять, Десять, Сто та інші.  Здавалося все було добре, жили цифри дружно, а люди добавляли їх одне до одного. 

Ішли роки, століття і раптом навіть навіть цих цифр стало не достатньо щоб  красиво записати число.  Довго думали цифри що ж зробити і врешті-решт вирішили: пора не лише додавати, пора і віднімати. назвали вони це римською системою числення і затвердили, що якщо цифра з'являється переді іншою цифрою із більшим значениям, то її варто віднімати, а не додавати.  Нововведения сподобалося всім.  

Жили цифри не тужили, аж тут до них  у гості завітали арабські друзі, а з ними  приїхав і  почесний гість із Індії . Він був нічим і був він всім. Нулем назвався цей поважний пан.  Зібралися всі цифри разом, давай з Нулем знайомитись вони. Він їм пояснює, хто він, за що відповідає і що він означає, а їм все невтямки. Довго розбиралися цифри, що це таке, аж тут їх осяйнуло, що замість того щоб додавати і віднімати, можна щоб одна і та ж цифра у записі числа набувала різних значень залежно від своєї позиції. Вирішили вони назвати це, як позиційна система числення. А в честь арабських друзів, які до них приїхали, почали гордо іменувати себе Арабськими цифрами.  І від тоді користуються люди  арабськими цифрами. 

Объяснение:

«Дівчина струнка, як берізка» або «дівчина тендітна та гарна, як берізка» – такі порівняння описують усю любов людей до цього благородного деревця. І справді, береза прекрасна в будь-яку пору року. Весна, літо, осінь, зима лише змінюють одяг ніжної красуні. Після затяжної зими, з першим теплим промінням, берізка розчісує додолу своє довге темно-коричневе волосся, вкриває його молодими й клейкими листочками. А поміж ніжно-зеленого намиста ховає сережки, що поступово з’являються з бруньок. Влітку ж білокура берізка рятує від спеки. Вона простягає свої рученята і дарує тінь перехожим. Тільки інколи ледь-ледь шарудить дрібним листям від найменшого подиху вітерцю.

А восени струнка красуня стає по-особливому гарною. Листочки-монетки забарвлені в жовтогарячі фарби. Милують око березові гаї, немов наповнюють усе світлом і радістю. Проте не варто забувати, що минуло вже тепле літечко і скоро повіє холодний вітерець, зірве золоте вбрання, вкриє все навколо густим килимом. Всю холодну зиму стоятиме берізка беззахисною, зніяковілою та сумною. Візьме за руку своїх подружок і разом вони будуть чекати погожих днів, які знову повернуть їх красу.