337. Прочитайте текст, визначте його тему и головну думку, який тип мовлен
а покладено в його основу? З'ясуйте стиль тексту, відповідь обґрунтуйте.
Незабутню сторінку в історію українського художнього перекладу впи-
Микола Лукаш: митець блискуче переклав твори понад ста авторів
з майже двадцяти мов.
«Перекладач такого діапазону - рідкісне явище не лише в україн-
ській, а й у будь-якій літературі, вважав друг Лукаша і його побратим
по перу Григорій Кочур. Між цими корифеями перекладу не могло бути
суперництва: іхні перекладацькі стилі були надто відмінні. Якщо Кочур
лінгвостилістичних особливостей оригіналу дотримував неухильно, то
аукаш прагнув животворного повернення до діалектних та чних
джерел української мови.
рекладач від Бога, Микола Лукаш був передусім українським сло-
ком. Українська мова в його перекладах розкошувала у своїй перво
аданній красі.
До ть

Сидить Петро на контролньній з математики. Аж ось його Сашко питає, як розв'зати третю задачу. Петро з чистими помислами вирішує до другові. 
Допоміг, контрольна скінчилася, усі задоволені. На наступному уроці учитель розповів, що третю задачу можна було розв'язати двома Усі учні пішли звичайним методом,а двоє -креативним. Але ж одразу і зазначив Степан Георгійович, що лише один учень додумався самостійно,а інший просто проконсультувався у однокласника. І запитує він: "Хлопці, Сашко, Петре, хто з вас самостійно виконав завдання, зізнавайтесь!"
Петро збирається з думками, усе очікує, що Сашко має сказати про надану йому до ось рука Сашка видніє вгорі. 
-Так, я слухаю тебе! -каже учитель.
-Це  я виконав завдання і вирішив до другові -невпевнено мовить Сашко.
Учитель присоромив Петра, а Сашкові поставив найвищу оцінку у класі.
Після уроку Петроо хотів вислухати бодай якісь пояснення, та Сашко був в полоні слави і вітань від однокласників.

 В нашому світі є безліч проблем, ми щиро переживаємо їх, але коли настає скрутна хвилина, раптом все змінюється. Всі проблеми, що були, стають мізерними і незначущими , а натомість їм приходить усвідомлення думки про правдивість нашого життя, що так уміло прикрашалося засоби масової інформації. Раптом спала димка ілюзій і перед нами постає реальна картина ситуації, що відбувається на нашій землі, на нашій Батьківщині. Тоді кожен і відкрив своє справжнє лице.

Одні виявилися боягузами, інші ледарями, які лише вміють гарно говорити, але були й інші. Тих, кого було набагато більше . Це герої. По правді кажучи, я навіть не очікувала, що їх виявиться в нашій країні так багато. Солдати, волонтери, всі, хто допомагав і допомагає. Хтось це робив менше, хтось більше, але жоден не залишився байдужий. Багато хто говорить, що в наш час люди стали злі, але це не так. Ми бачимо на сьогоденному прикладі, що світ повний добрих і самовідданих державі людей, які борються за наше майбутнє, за наше життя.

Солдати, що пішли зараз на зону АТО і всі, хто зараз із ними рискують не повернутися до дому. У кожного з них є сім’я, родина, друзі. Їм є що втрачати. Можливо, інший би не погодився, але не вони. Ті, завдяки кому ми зараз спокійно ходимо до школи чи на роботу. Будучи в безпеці, ми до кінця не усвідомлюємо всієї тієї ситуації, що відбувається. Все добре, допоки добре. Не так давно відбувся Євромайдан, зараз же ми майже не згадуємо про нього, бо все налагодилося. А що якби ні? Що якби не було майдану? Що тоді? Можливо, все залишилося б на своїх місцях, можливо було б гірше, але краще не сталося б, безперечно. І тому, що наша держава зрушила з місця є заслуга всіх тих, хто полягли за наше краще життя. Пам’ятаймо це.

Пам’ятаймо всіх, живих і тих, хто вже не з нами. Солдатів і активістів майдану. Лікарів і волонтерів. Пам’ятаймо старих, пам’ятаймо молодих. Вони боролися за наше життя. Не забуваймо це. Закарбуймо їхні імена у пам'ять вічності, тоді вони не вмруть, а будуть завжди з нами. Усіх колись не стане на цьому світі, але в наших серця вони, герої, житимуть вічно.