за два во Усі слова є прислівниками у рядку:

1) вибрано, рано, зроблено

2) повільно, забуто, обговорено

3) вчора, швидко, голосно

4) вільно, куплено, обгороджено

Прислівник часу подано в словосполученні:

1) розмовляти тихо

2) зустрітися сьогодні

3) співати голосно

4) рухатися повільно

Слово складвється з  основи і закінчення. В основу можуть входити, префікс, корінь, суфікс. Щоб визначити основу, потрібно слово провідміняти. Та частина слова, що змінюється-це закінчення. а перед ним все  -  основа.

Корінь -спільна частина споріднених слів, яка виражає їхнє основне (загальне, поняттєве) лексичне значення, основна, стрижнева морфема . Н-д: сад-садок, садочоккорінь сад. Щоб знайти корінь, треба добрати споріднені слова і подивитися, що в них однакове (яка частина слова).
 Нові слова утворюються за до префіксів , суфіксів, або зразу і префікса, і суфікса.

Роз, без завжди пишуться з буквою -з. (розводити, розказати, безпорадний)

Вихід друком першої збірки Тараса Шевченка "Кобзар" 18 квітня 1840 року був знаменною подією не лише в історії української літератури, а й в історії самосвідомості українського народу. Відразу після появи збірки його поетичні твори з'являються й на сторінках літературно-художніх альманахів і збірників, підсилюючи те величезне враження, яке справив на українське суспільство "Кобзар".

Саме альманахи – неперіодичні збірники широкого змісту, упорядковані здебільшого за певною тематикою, жанровою чи стильовою ознакою – починають дедалі більше відігравати конструктивну роль у формуванні суспільної свідомості в період становлення нової української літератури. Структурно альманахи містили твори різних авторів, спочатку поезії, оповідання, нариси, а згодом і статті наукового, публіцистичного та літературно-критичного характеру. Такі альманахи являли собою окремі номери журналів, що видавалися одноразово, щорічно або ж час від часу. Їх поява і значне поширення в українській літературі були зумовлені майже повною відсутністю періодичної преси. Деякі з них за популярні­стю і ступенем поширення в певні періоди випереджають газети і журнали, перебувають на провідних позиціях як у журналістському, так і в літературному процесі. Це "Украинский альманах", який є першим таким збірником і виданий 1831 року Ізмаїлом Срезневським та Іваном Розковшенком у Харкові, "Украинский сборник" (Кн. 1 – 2, 1838–1841), заснований також Ізмаїлом Срезневським, "Русалка Дністровая", виданий 1837 року в Будапешті учасниками "Руської трійці" Маркіяном Шашкевичем, Іваном Вагилевичем, Яковом Головацьким, "Сніп", виданий стараннями Олександра Корсуна у Харкові 1841 року та ін.

Були надзвичайно помітними й привертають значну увагу літературознавців і критиків ті українські альманахи, що містили твори Тараса Шевченка та побачили світ за його підтримки. Їх поява не мала системного характеру, і здебільшого була зумовлена суб'єктивними чинниками, ініціативою та невсипучою енергією окремих культурних діячів. За життя автора його твори виходили в альманахах "Ластівка", "Молодик", "Хата".