Виконати морфологічний розбір слів: але, підскочити.

- Ну як жити в цьому світі, якщо в ньому так багато зла?

- Щось порадити, звичайно, дуже важко. Але можу сказати, що тут потрібна деяка мудрість.

- Так де ж її взяти?

- Дещо можна почерпнути від великих мудреців.

- Наприклад, у кого?

- Наприклад, у Конфуція.

- О, я про нього чув. І що він казав з цього приводу?

- Здається, він вчив, що на добро треба відповідати добром, але на зло добром відповідати не треба.

- Так чим же?

- На зло треба відповідати справедливістю. А ставитися до злих людей треба з добром та повагою.

- Це ж чому?

- Звичайно, не тому, що вони достойні люди, а тому, що ти достойна і хороша людина.

- Ну так, це велика мудрість. Треба над цим добре подумати.

- Подумай, буде корисно.

0творча спадщина євгенія гребинки дуже різноманітно. більшу частину добутків письменника становлять байки, у яких він оригінально й художньо зовсім викриває споконвічні людські вади. але є у творчому наробітку гребінки й ліричні добутки. одним з найвідоміших і доконаних творів євгенія гребинки є «човен».  домінуючим напрямком у лірику в часи написання поезії був романтизм, тому й «човен» витримана в традиціях романтизму цікаво, що незважаючи на те, що рішення ліричного героя є досить різка й категоричним, не втрачає від того свою красу й ліричність. імовірно, було б непогано, якби й ми вміли вирішувати свою долю з таким ліризмом і красою, тоді, напевно, наше життя сприймалося б нами якось по-іншому: мене вразило те, що письменник, що жив понад сто років тому, виразив відношення до життя, яке властиве мені й многим моїм однольоткам: я теж упевнений, що для досягнення своєї мети кожна людина повинен щось робити, навіть якщо він почуває непевність або страх. сам автор щиро зізнається у своїх побоюваннях, але вирішує не ховатися від миру, у надії на те, що зможе «виплисти» зі складних ситуацій, з якими він буде зіштовхуватися в життєвому морі: як човнове море, для мене мир білий з дитинства здавався страшним; так як сховатися? не можна ж століття цілий пробути із собою, одним. прощай, мій спокій, пускаюся в море! і, може, недоля й люте горе пограють із човном моєї. «човен» євгенія гребинки є глибоко ліричним добутком, що торкає читача своєю щирістю.