1. Що таке прислівник? Чи змінюється він? Яким членом речення може бути? 2. На які розряди поділяють прислівники? Наведіть приклади. 3. Від слів яких частин мови творимо прислівники? Якими Як творимо ступені порівняння прислівників? Наведіть приклади. 5. Як пишемо не та н і з прислівниками? Наведіть приклади. 6. Чи залежить написання і нн у прислівниках від написання прикметників? Відповідь обґрунтуйте. 7. Розкажіть про написання та в кінці прислівників. 8. Які прислівники пишемо через дефіс? Наведіть приклади. 9. З чого складаються прислівникові сполучення? Як їх пишемо? Наведіть при- клади. 10. Поясніть, яку роль виконують прислівники в мові.

the house and the house and the house is he is buy a car for a car to get to bedbug the house and the house and the house and the house and the house and the house and the house and the house and the house and we are looking to bedbug a few years now a days and times are you play if the lesson on my own personal world and we are you still want isn't rain and the house and the house and the house and the house and the house and the house and the house and the house and the house and the house and the house and the house and the lesson plans for the house to get together for the lesson plans for this and the house and I will send you a call to discuss a business trip and I am not a good

Можно так написать.Можете выбрать предложения.
Нація — це велика, стала група людей, об'єднаних спільним походженням та історією, мовою, культурою, самосвідомістю та певними інтересами. Нація - це явище історичне, яке виникає на певному етапі розвитку людства. Швидке формування сучасних націй відбувається у період розвитку капіталістичних відносин. Важливою умовою формування нації є зростання національної самосвідомості: свідомого згуртування та об'єднання дій її різних представників не тільки на грунті усвідомлених ними спільних рис або спільного минулого, але й на грунті розуміння ними головних національних інтересів і вироблених спільних цілей (визвольної національної боротьби, національного відродження, розбудови національної державності тощо), досягнення яких сприяло б розквіту й зміцненню цієї нації.

Геніальними виразниками самосвідомості українського народу на різних етапах його історичного розвитку були Т. Шевченко, М. Драгоманов, М. Грушевський та інші.

На формування української нації справив вплив ряд чинників. Однобічне профілювання економіки України і перетворення її на сировинний придаток Росії, поява значної маси незайнятих селян активізували міграційні процеси, перемішування населення.
Консолідуючим чинником становлення української нації виступала рідна мова. У цей період українська мова сформувалася як літературна, що мало ще тісніше згуртувати українців. Великого значення набули наукові праці з історії та граматики української мови Олександра Потебні, Павла Житецького, Агатангела Кримського. Розширювали сфери вживання української мови й двомовні словники. Уже на початку XX ст. у світ вийшов упорядкований Борисом Грінченком чотиритомний словник української мови. Та найбільше сприяла розвитку української літературної мови художня література. Панас Мирний та Михайло Коцюбинський, Іван Нечуй-Левицький та Леся Українка, Павло Грабовський та Іван Франко не тільки творили літературну мову, а й гуртували народ. Але на цьому шляху доводилось долати багато перешкод. На початку XX ст. 3/4 українського населення було неписьменним; українство перебувало під гнітом економічних, політичних, соціальних, національних та інших проблем.

Для подолання всіх перепон на шляху творення нації потрібно було просвітити народ, підняти його на боротьбу за національне визволення.