Очень Ализ стихотворения А. Малишко.

В теплім місяці у травні
Шепче явір думи давні,

В синім місяці у квітні
Думи явора столітні.

За водою за бистрою,
Над землею, як сестрою,

Дужа хвиля набігає,
Корінь явору ламає.

Але він на те байдужий,
Не схитнеться навіть, дужий...

Бо закоханий на волі
У лани широкополі,

В канівські веселі кручі,
В хвилі горді та ревучі.

Він, людському серцю милу,
Береже одну могилу.

Григорій Савич Сковорода — видатна постать у культурному й літературному житті України XVIII століття. У своїх творах він розвивав ідеї, актуальні як для того часу, так і для сьогодення.  За життя Сковорода був дуже відомою в Україні людиною, його погляди обговорювалися у вчених колах. Жодного твору Григорія Савича не було надру­ковано за життя, але майже всі освічені люди читали їх в рукописних копіях.Твори Григорія Сковороди наче написані в наш непростий час, коли людина накликає на себе небезпеку результатами своєї ж праці, коли при збіль­шенні числа храмів зростає злочинність. Праця людини втратила всяку привабливість, а життя стало безцільним і нецікавим. Багато проблем можна вирішити, якщо розглянути тему «спорідненої» праці, праці за покликанням.Може, саме це і є рецепт щастя Сковороди, і він своїм життям довів нам його дієвість.

Якщо буде хліб, буде мир, буде щасливе здорове життя народу нашої країни.
З давніх-давен у житті українців було і залишається на першому місці виховання з раннього дитинства дбайливого ставлення до хліба. Україна завжди була і є житницькою, хлібною країною, бо має багаті чорноземні ґрунти. 
Хліб... Ось він — свіжий, м'який, запашний — лежить на вишитому рушнику. Від нього іде запах золотої ниви, спекотного сонця, чується пісня жайворонка. 
Жнива...До них готувалися зиму, весну, а їх початок ставав святом. Селяни одягом білі празникові сорочки і виїздили на ніч у поле, щоб з першим променем сонця почати жнива. Це було свято першого снопа.