Значеня вислову «паска на вас нема»

Будинок, в якому я живу, височить над старим містом з білої вежею. Це самий новий будинок в нашому мальовничому мікрорайоні. Він побудований з білих бетонних плит з ажурними переплетеннями лоджій.Моя сім'я живе на десятому поверсі, і всім це дуже подобається. З нашого балкону відкривається шикарний вид на місто, яке лежить на долоні чарівною казкою. Будинки, дерева і, особливо, люди здаються просто іграшковими. Наче ти дивишся фільм, де швидко міняються епізоди.Під стать дому і величезний дитячий майданчик з атракціонами. Ми можемо не ходити в міський парк, тому що в нашому дворі збудоване ціле містечко з гойдалками, теремками і фігурками героїв улюблених книг та казок.Вранці, вирушаючи на автобусі в школу, я бачу мій будинок звідусіль і, навіть, з вікна класу я дивлюся на нього і гордо показую однокласникам. Часто мої друзі приходять в наш двір погуляти на дитячому майданчику. Потім на ліфті ми піднімаємося в мою квартиру і, стоячи на балконі, годинами милуємося вечірнім містом. Нарешті, з кухні випливає ванільний запах свіжих пиріжків, якими моя бабуся щедро нас пригощає. Ми п'ємо запашний чай і прощаємось до завтра.Я якось відразу і назавжди полюбив свій новий будинок так само сильно і самовіддано, як рідне місто і мою країну. Адже мій будинок – це для мене навколишній світ, повний нерозкритих таємниць і нерозгаданих загадок, які роблять моє життя цікавим і непередбачуваним

На мою думку,однією з головних проблем сучасної України є те,що дуже багато політичних діячів і людей від яких залежить доля нашої держави зосереджені не на головних проблемах,а весь час розпилюють свою увагу на іноді безглузді дрібниці. Вони витрачають час,який можна було б спрямувати на вирішення нагальних проблем,на якісь свої особисті суперечки. Ці люди проводять години в запеклих боях за свої інтереси і зовсім як це не прикро не згадують про Україну. Іноді замислюєшся чому саме так? А відповідь лежить на поверхні і чекає на те щоб хтось звернув на неї увагу і скористався. Але,на жаль, ніхто й не намагається шукати. Адже, чому по-вашому в нашій країні навіть прості громадяни переймаються будь-чим, але недолею держави? Напевно, тому що, рівень соціального життя населення настільки низький, що людині просто ніколи думати про державу . На життєвому шляху сучасної людини виникає безліч проблем і всі вони змушують її щодня ставати перед іноді тяжким,але вимушеним вибором. А що вже казати про націю в цілому, якщо майже кожен громадянин України стоїть на роздоріжжі. А потім наші політики з усіх телеекранів і газет щосили журять українців за те, що ті полишають Україну і їдуть за кордон у пошуках кращої долі. Звісно їм матеріально забезпеченим важко зрозуміти бідолашних громадян, як кажуть: '' Ситий голодному-не товариш ''. Але ви ж – політики,цвіт нації, світлі голови України - неньки, де ж ваші хоча б якісь спроби підняти вашу матір з колін? Серце стискається, коли розумієш, що до цієї привілейованої верстви населення ніколи не достукаєшся. Прикро й те, що протягом багатьох років споконвічні проблеми України не вирішуються, а лише примножуються. Т.Г.Шевченко в своїх віршах закликав українців до боротьби за незалежність і свободу України, отримавши цю незалежність, яку наші прадіди і діди виборювали ціною неймовірних зусиль, ми руйнуємо вже вільну, але таку «не свою» країну. Адже як можна назвати своєю, коли вона залежить від сусідніх держав і не може самостійно від них існувати. Зараз наша держава схожа на маленьку дитину, яку покинули власні батьки і яка не може самостійно жити, їй потрібен хтось хто б піклувався про неї і став її янголом-охоронцем. Та де ж знайти таку людину щоб змогла покласти на вівтар пожертви своє життя і витратити його на виховання цієї дитини? На жаль, нікому не потрібні байстрюки. Звісно неприємно і якось самій образливо писати слово «байстрюк», та краще гірка правда ніж, солодка брехня! І сама собі думаєш невже так погано, що аж БАЙСТРЮК?! А воно дійсно так: трішки грубо,неотесано,з крихтою образи і гіркоти вмитої сльозами, але байстрюк. А потім сидиш і думаєш невже ж нічого не можна зробити? А що тут зробиш? Чим зарадиш? Та знаєте, коли хоча б половині всіх українців так боліло за рідну Батьківщину, то життя б покращало! Не все ж так гірко і сумно. Адже в нас є дуже багато талановитої молоді за якою наше майбутнє, в нас є одна з наймилозвучніших мов у світі, в нас така чудова земля з безкраїми лісами і синіми озерами, в нас є добрі і щирі люди-ми є найчудовіша нація в світі! Тому,любі українці, незважаймо, на все те, що віками стояло і стоїть у нас на шляху, на тих нездар політиків, що опустили нас на коліна. Треба пам’ятати головне: якщо ми будемо єдні – наша Україна буде квітнути, а з нею й ми, тому єднаймося і робімо все для нашої нації, для наших дітей, для нашої землі, бо ми, як ніхто заслужили на це щастя!