балів 3 питань Тестом

1. В якому реченні означення не відокремлюється (розділові знаки вилучено)

А Виводить лісова стежинка до верб заснулих край села.
Б Єднає нас над кручами Дніпра земля на хліб і сіль багата.
В У тиші настояній духом гречаним напахченій визрілим паром городнім сиджу
перед дідом.
Г По дворах навантажені всяким збіжжям стоять вози готові в дорогу.
Д Стоять налиті сонцем дні.

2.В якому реченні означення відокремлюється комою (розділові знаки вилучено)

А Гудуть з вітрами до світання дощем оплакані сади.
Б І тиха осінь мрійна яснолиста несла в серця надію і тривогу.
В У снігу по коліно стоїть з хати винесена ялинка.
Г Побите дощем поле ще й град поб’є.
Д Здобутий працею сухар м’якший від дарованого бублика.

3. В якому реченні є дієприкметниковий зворот

А Там, на рівному березі невеликої повноводної річки Почайни, виднілося чимале
селище.
Б В імлистій долині, осяяній срібним промінням місячним, стояли широкі лани
золотого жита та пшениці.
В Непроглядний гай стоїть тихий та спокійний, темний та свіжий.
Г Зашуміла вода на низині, шукаючи виходу.
Д Вогка земля мліла в гарячому золоті сонячного проміння, вільна від тіней і
холодків.

1. Прийде час, коли наука випередить фантизію ([...], (коли...); означальне). 2. Скажи що-небудь, щоб я тебе побачив ([...], (щоб...); обставинне мети). 3. Будь-яка праця стає творчістю, якщо ти вкладаеш у неї душу ([...], (якщо...); обставинне умови). 4. Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні ([...], (коли...); обставинне умови). 5. Людина, яка не вміє мовчати, не вміє й говорити ([..., (яка...), ...]; означальне). 6. Мова вмирає, коли наступне покоління втрачає розуміння значення слів ([...], (коли...); обставинне часу). 7. Слово, яке йде від серця, завжди проникає в серце (([..., (яке...), ...]; означальне).

Випередить: ви - префікс, перед - корінь, и - суфікс, ть - закінчення.

Вкладаєш: в - префікс, клад - корінь, а - суфікс, єш - закінчення.

     ЗИМА, ЯКА МЕНІ ДО ВПОДОБИ

     Мені подобається зима в усіх її проявах. З тендітними срібними сніжинками, що кружляють у легкому танку, неначе велетень дмухнув на велику кульбабку. І люта, похмура, коли поколюють кінчики пальців.

     Подобається, коли сніг сріблиться на гілках дерев та утворює шапки на крислатих лапах ялинок і сосен. А засніжені кущики схожі на велетенські печерички.

     Мені до вподоби не та зима, яку неможливо відрізнити від осені, а морозна, зі сніговими заметами і великими кучугурами пухнастого снігу, в який можна зануритись, щоб зробити "ангела".

     Подобається, коли снігу стільки, щоб можна було ліпити сніговичків, або робити укріплення і тримати оборону від обстрілу сніговими кулями.

     Люблю зиму – білосніжну красуню, чарівну володарку хрумких сталактитів-бурульок та бездоганних сніжинок-метеликів.