З підручника географії, біології, математики та ін. виписати 5—6 речень з відокремленими додатками. Обґрунтувати розділові зна­ки. З'ясувати, яке смислове навантаження у кожному реченні несуть відокремлені додатки.​

Найсвітліше в листяному лісі буває ранньої весни. Під сонячним промінням швидко збільшуються чорні круги талої землі навколо дерев. На очах з'їдає останні ніздрюваті кучугури снігу південний теплий вітерець. Задзюрчали по вибалках струмочки.
Ґрунт ще не просох, і десь на півшляху до великої річки була тала вода, а над землею, вкритою перепрілим вторішнім листям, вже піднялися ранні квіти.
Розкрилися грона пролісків, схожих на небесну блакить. Поодинці визирнули підсніжники. Між зеленими листочками загорілися жовтенькі зірочки гусячої цибульки.
Світло, тепло розбивають панцир на бруньках.
Вже недалеко той час, коли оксамитовим серпанком молодого листячка вкриються розлогі крони кленів, лип і затінять нижній ярус лісу.Проте наші ранньоквітучі рослини встигають до цього часу відцвісти. Так швидко ростуть вони завдяки своїм цибулинам, або кореневищам , з поживними речовинами. Анемони,медунка, ряст, проліски, гусяча цибулька-це все наші підсніжники- рослини, що починають рости напровесні ще під снігом.

- Доброго дня, Маріє Степанівно!
- І вам доброго дня Ірино Анатоліївно!
-Як ваши справи, як здоров*я?
- Все гаразд. І здоров*ячком все в поряку і загалом теж все добре. А як ви?
- Та ви знаєте, неначе все добре.
- Щось ви якось невпевнено відповіли. Чому ви зазмучена?
- Та ви знаєте, сьогодні мої учні писали контрольну, то так понаписували, що жах. От я і засмучена.
- Так, я вас добре розумію.
- Ви знаєте, яж так стараюсь: пояснюю все по кілька разів, на факультативи їх за а вони іноді так розчарують, що аж сльози на очі навертаються.
- Ірино Анатоліївно, не засмучуйтесь. 
- Стараюсь, переживаю, а получається, що мої труди то сізіфова праця!
- Все буде добре, вони виправляться.
- Дуже на це сподіваюсь.
- От і добре. Ну бувайте здорові Ірино Анатоліївно!
- Бувайте Маріє Степанівно!