1)
Обставину не треба відокремлювати комами в реченні(розділові знаки пропущено)
(А) Забувши сміх ми слухали нового вчителя схилившись на парти.
(Б) Уже за Лебединським ворог тікав не чуючи ніг.
(В) Мокрий сніг легко падаючи як цвіт вишні від вітру лягав на землю.
(Г)Весело фиркаючи машина вирвалася на пагорок помчала у видолинок.

2)
Правильно поставлено розділові знаки в реченні.
(А)Хлопчики сиділи на крутому березі, звісивши ноги , і стежачи за вудочками , вели тиху розмову.
(Б)Хлопчики сиділи на крутому березі, звісивши ноги , і стежачи за вудочками , вели тиху розмову .
(В)Хлопчики сиділи на крутому березі звісивши ноги , і стежачи за вудочками , вели тиху розмову
(Г)Хлопчики сиділи на крутому березі, звісивши ноги . і , стежачи за вудочками , вели тиху розмову .

3)
(А) Степ , струснувши з себе росу , та зігнавши непримітні тіні , горить рівним жовто-зеленим кольором
(Б)Степ струснувши з себе росу та , зігнавши непримітні тіні , горить рівним жовто-зеленим кольором
(В) Степ , струснувши з себе росу та , зігнавши непримітні тіні , горить рівним жовто-зеленим кольором
(Г)Степ , струснувши з себе росу та зігнавши непримітні тіні , горить рівним жовто-зеленим кольором

1)б...,.
2)б . ...
3)а
4)а
5)г...
6)г
7)б/в/г
12)неосвітлене приміщення
ще не освітлене приміщення
13)впадати в очі
побілілий
наболіле питання
виписати журнал..
який тікає
який зупинився
який гає
бажаний результ
11)намальована художником картина
статуя,прибрана для музею,сяє від блиску
народна пісня Галичини,оспівана в думах і піснях
17) почорнілий,побілілий лий,змарнілий,повеселілий,пожовтілий,заколотідий,обгорілий,спітнілий,зарослий
відцвітаючі,зеленіючі,працюючі,сплячі,палаючі,думаючі
написаний,прочитаний,збудований,переритий,розбитий,намальований,вимитий
18)к(и)дати,в(и)падок,в(і)рші,в(і)ршів,(о)лень,сп(и)на,немає час(у),щ(и)пці,гр(о)шей,др(о)ва,ф(о)льга,к(у)рятина,будем(о),д(о)нька,р(е)шето,з(а)гадка/заг(а)дка
16)не писаний
неспіймана
не придбаного
не куповане( за це речення гарантію не даю)

Ще з ночі почав він свою роботу, щоб ранком здивувати весь світ. Кожний кущик, кожне деревце дід Мороз прикрасив по-різному. На кущах глоду порозвішував тонке мереживо. На гілках черемхи — разки намиста. А дубовому листу, що так і не опав восени, доточив розкішні торочки. Всіх обійшов, нікого не минув. Немало потрудився він і біля сосен.
Торкнувся кожної глиці і ніжним серпанком оповив крони. І зараз усі сосни, мов купаються в білому мареві. Від цього кожний стовбур ще більш відливає червоним золотом, а верховіття м'яко тане в безмежному просторі тьмяно-срібного неба. Важкі, сизі пасма, боячись згубити свою красу, схилились, завмерли і не ворухнуться.
Глибока тиша залягла довкола. Ніщо не шерехне, ніщо не порушить цей урочистий, зимовий спокій. Віддалік сосен — берізка. Та яка берізка! Хіба скажеш, що вона гола, безлиста? На ній розпустилося чудове, біле листя, а на гінкому вітті розкрився весняний первоцвіт. І все на ній біле: і гілля, і листя, і кора. Хто не йде — замилується. А дід Мороз тільки посміхається в сиву бороду: «А що, гарна?».
Отакий-то витівник живе у наших краях.