Сьогодні ми з моїм однокласником Сашою зібралися піти по гриби. Брали ми все необхідне: бабусі пиріжки, іграшки , цукерки .Перед тим як піти до лісу ми показали моїй мамі все ,що ми беремо . -Син навіщо тобі цукерки !? - спитала з нерозумінням моя мама -Щоб поїсти коли закортить - А іграшки ? - Мама , а з чим ми будемо грати с білкою Сіла мати і почала сміятися . -Витягайте все! Ми все витягнули . Мати поклала все необхідне і ми пішли до лісу . До лісу нам було не далеко . Ліс був великий ,а ми тут вже вивчили територію з моїм дідом Петро. Коли ми прийшли відразу побачила гарну , зелену поляну. На цій поляні було дуже багато грибів , що аж очі розібралися . Були і : лисички, бідберезникові. Ми всі зібрали до купи і пішли на іншу полянку але більше нічого не знайшли . Ось так ми збирали гриби.
Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
