Прочитайте прислів’я, в яких узагальнюються народні

погляди на культуру мовлення, погрупуйте їх за змістом. Поясніть, які якості

мовлення роблять його хорошим, а які засуджуються народом.

Що маєш казати - наперед обміркуй.

Слово до слова - зложиться мова.

Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.

Не говори, що знаєш, але знай, що говориш.

Слово - не горобець, вилетить - не впіймаєш.

Не роби з писка халяву.

Слово - не стріла, а глибше ранить,

їж борщ з грибами і держи рот за зубами.

Хто мовчить, той двох навчить.

Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом.

Рана загоїться, а слово - ніколи.

Дурний язик голові не приятель.

Давши слово - держись, не давши - кріпись.

Слова ласкаві, та думки лукаві.

І від солодких слів буває гірко.

Таке верзе, що й купи не держиться.

Шабля ранить голову, а слово - душу.

Язик без кісток: що хоче, то й лопоче.

Удар забувається, а слово пам’ятається.

Меле, як порожній млин.

Від теплого слова і лід розмерзається.

Слова пристають, як горох до стінки.

Гостре словечко коле сердечко.

Язик до Києва доведе.

Вода все сполоще, а злого слова - ні.

Бережи хліб на обід, а слово на відповідь.

Вола в’яжуть мотузками, а людину словом.

Умій вчасно сказати, умій і замовкнути.

Слово старше за гроші.

Словами туди і сюди, а ділами нікуди.

Добре слово варте завдатку.

Язиком мели, а справу роби.

Не хочеш почути поганих і дурних слів, не кажи їх сам

До ть, будь ласка, дуже потрібно.