Нещодавно у наш клас завітала дівчинка. Вона була новенькою. Звуть її Софія.
Спочатку не знала, що сказати, ніяковіла, пекла раків. Почувалася не у своїй тарілці. Дівчатка самі почали розпитувати Софію. Спершу вона соромилася, але згодом усе минулося. У однокласниць було багато запитань, та пролунав дзвінок на урок. На першому уроці Софія була як у воду опущена. Вона пропустила одну тему. Та згодом, коли познайомилась із вчителями, а вони у нас найкращі, почала показувати товар лицем. Та й співрозмовниця вона цікава. За словом у кишеню не полізе. Здавалося, що у дівчини язик добре підвішаний. Та в цілому вона нам усім дуже сподобалась.
Ми вміємо дружити та вболівати один за одного, не розбиваємо глеків, тому новенька надзвичайно цьому рада.
-Тарасе Григоровича, добрий день.Вас турбує класний керівник вашого сина ,Андрія.
-О,добрий день ,Тетяно Петріно ,щось сталося?
-Так.Чт знаєте ви ,що ваш син прогулює уроки математики ?
-Що?Прогулює ?
-Так ,саме прогулює.Я турбуюся за нього ,адже в наступному році йому здавати ДПА з цього предмету.
-Тетяно Петріно ,чи можете ви мені назвати дні ,коли він прогулював математику?
-Це було сьогодні ,вчора та у вівторок.
-Добре,дякую .Я сьогодні ввечері з ним поговорю,а завтра прийду до школи .
-Це добре ,але він пропустив багато матеріалу .
-Я візьму завдання від вчителя та буду вирішувати їх з сином .Надалі я буду стежити за його поведінкою .
-Дуже дякую,Тарасе Григоровичу.
-Дякую вам,що повідомили мені.
-До зустрічі .
-Так,до зустрічі
