1. Варіант, який є закінченням визначення.
Чуже мовлення, передане дослівно, без змін, називається…
Г) цитатою.
2. Рядок, де є непряма мова:
B) Варвара запитала у начальника, чи можна послати телеграму в Москву: у неї там занедужала мати (Л. Первомайський).
3. Рядок, у якому цитату записано правильно:
Б) «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова…» – писав Панас Мирний.
4. Речення, яке відповідає схемі: «П», – а.
Б) «Ніщо так не красить людину, як натхнення», – подумала Ярославна (О. Гончар).
5. Речення, де правильно розставлено всі знаки при прямій мові:
Г) Бабуся питає: «А що, дітки? Чого прийшли, мої соколята?» (Марко Вовчок).
6. Речення, у якому допущено помилку при заміні прямої мови непрямою:
B) Карпо запитав, чи будете ставити паркан, чи без паркану обійдеться.
7. Відповідність між поняттями та прикладами.
1) Пряма мова: Г.
Г) «Та чим же я вам досадив?» – Ягнятко, плачучи, питає (Л. Глібов).
2) Діалог: В.
В) – Добридень дідусю! – вітається хлопчик.
– Добридень, синку! – радіє дід. – Сідай, я
тебе яблучком почастую з медом (О. Іваненко).
3) Непряма мова: А.
А) Мати через пліт запитала сина, куди він зібрався (М. Стельмах).
4) Цитата: Б.
Б) М. Рильський говорив, що «слово «вчитель» з давніх-давен користується великою шаною у народі».
8. Відповідність між схемами та реченнями
1) А: «П!»
Б) І голос сильний нам з гори, як грім, гримить: «Лупайте цю скалу!» (І. Франко)
2) «П!» – а.
Г) «Здоров був, любий!» – жінка говорила, а в голосі її сльоза бриніла (Леся Українка).
3) «П, – а, – п?»
Д) «За що ж, – хто-небудь попитає, – Зозуля Півня вихваляє?» (Л. Глібов).
4) «П, – а. – П!»
B) «Мої друзі – вбогі бідолахи, – говорить Кармель. – От мої друзі!» (Марко Вовчок).
9. Відповідність між реченнями та розділовими знаками, пропущеними у них.
1) Кома:
В) «Я цієї пісні ніколи не чув(,) – сказав студентові Тарас. – Ви її всю знаєте?» (О. Іваненко)
2) Двокрапка:
Д) Зозуля прилетіла до чорного Дрозда, питає(:) «Що ти робиш?» (Г. Сковорода)
3) Лапки:
А) «Прощай, Самсоне! – крикнула зрадлива. – Ти думав, що для тебе я забуду родину?(») (Леся Українка)
4) Тире:
Б) «Чого ж тебе понесло в поле? Чого?» (–) допитувалась мати (С. Васильченко).
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ЗМАГАНЬ
З ВАЖКОЇ АТЛЕТИКИ. ОСОБЛИВОСТІ ЗМАГАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Значення змагань. Змагання в системі підготовки спортсменів. Види змагань. Календарний план змагань. Форма і зміст календарного плану. методика складання. Положення про змагання. Цілі, задачі, час і місце проведення, керівництво змаганнями. Організації, що беруть участь. Учасники змагань. Програма змагань. Порядок визначення переможців, нагородження, заявки на участь. Організаційні заходи по проведенню. Складання кошторису для проведення змагань. Контрольні питання до розділу.
Педагогічні завдання змагань.
Значення змагань з важкої атлетики, як агітаційно-пропагандистського засобу важко перебільшити. У змагальній боротьбі більш підкреслюється роль спорту в зміцнення здоров’я, виховання гармонійної людини. Адже бажання стати сильним, сміливим, спритним, витривалим приваблює широкі верстви населення до систематичних занять спортом.
Особливо велике враження справляють змагання на підлітків та юнаків. Урочиста обстановка під час параду відкриття та закриття змагань, взірцеве їх проведення пробуджують у молоді глибоку цікавість до цього виду спорту. Хороша своєчасна інформація про хід спортивної боротьби, представлення учасників, їх спортивних біографій – все це з великою цікавістю сприймається глядачами.
Змагання – невід’ємна частина навчально-тренувального та педагогічного процесу. Регулярна участь у них, прагнення до перемоги спонукає спортсмена до вдумливої, планомірної тренувальної роботи. На змаганнях як тренери, так і важкоатлети краще бачать недоліки, упущення у своїй роботі, що дає змогу своєчасно внести певні корективи на наближений період тренувань.
У ході змагань атлет веде боротьбу не тільки з суперниками, але і з самим собою. Тим самим загартовується його вольові якості володіння собою, вдосконалюється його тактична підготовка. Певним чином проявляється відношення спортсмена до інтересів команди, друзів товаришів. На змаганнях помітніше стають прогалини у виховній роботі тре
