7. Обставину не треба
відокремлювати комами в реченні
(розділові знаки пропущено)..
A) Не можна було пройти мимо не замилувавшись
заворожливим фонтаном серед ставу,
Б) При самій дорозі помітивши старезну грушу всю
вкриту сметанкою весняного цвіту пан обозний наказав
Пишитись
B) Густі лози високі комиші укривши долину чорніють
таємничо повиті сріблястим туманом,
г) Міст поєднав два протилежні береги творячи ще одну
нерухомість поміж їхнім одвічним спокоєм.
Д) Можна бачити деякі зорі і не дочекавшись темряви​

1)Петро(іменник,___) нездужаючи(дієприслівник,_._._) вже(прислівник, _._._) кілька(прислівник, _._._) днів(іменник, _._._) виглядав(дієслово,===) блідим(прикметник,===) і(сполучник) знесиленим(прикметник, хвилястою).

Просте, розповідне, неокличне, неускладнене, повне, двоскладне, поширене.

Він(займенник,___), нездужавши(дієприслівник,_._._) підняти(дієслово, _._._) уламок(іменник,_._._) скали(іменник, _._._) ,приніс(дієслово,===) великий(прикметник, хвилястою ) гострий(прикметник, хвилястою ) камінь(іменник,_ _ _).

Просте, двоскладне, розповідне, неокличне, ускладнене дієприслівниковим зворотом, повне, поширене.

2)Непокоячись(дієприслівник,_._._) нам(займенник, _ _ _) яких(займенник, хвилястою) меблях(іменник,_ _ _) змалку(прислівник, _._._) він(займенник, ___) звик(дієслово,===) до(прийменник) дерев’яних(числівник,_ _ _) нар.

Просте, розповідне, неокличне, неускладнене, повне, двоскладне, поширене.

Непокоячись(дієприслівник,_._._) про(частка) довкілля(іменник,_ _ _) старшокласники(іменник,___) вирішили(дієслово,===) патрулювати(дієслово,===) парк(іменник,_ _ _).

Просте, розповідне, неокличне, неускладнене, повне, двоскладне, поширене.

3)Баба(іменник,___) побігла(дієслово,===) селом(іменник,_._._) не(заперечна частка) славлячи(дієприслівник,_._._) своїх(займенник, хвилястою) дітей(іменник,_ _ _).

Просте, розповідне, неокличне, неускладнене, повне, двоскладне, поширене.

Вони(займенник, ___) чесно(прислівник, _._._) виконували(дієслово,===) свою(займенник, хвилястою) роботу(іменник,_ _ _) не(заперечна частка) ставлячи(дієприслівник,_._._) героїв(іменник,_ _ _).

Просте, розповідне, неокличне, неускладнене, повне, двоскладне, поширене.

Займе́нник — це самостійна частина мови, що вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. Наприклад: він, ми, щось (вказують на особу, предмет); той, мій, всякий (вказують на ознаку); скільки, стільки (вказують на кількість). Займенники відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки? Усі займенники змінюються за відмінками, а деякі, як і прикметники, — ще й за родами та числами. У реченні займенник найчастіше виступає підметом, додатком або означенням, рідше — частиною присудка. Наприклад: Я принесу тобі свою надію (Я — підмет, тобі — додаток, свою — означення).

Объяснение: