Осіння пора заворожує кожного по своєму. Когось пейзажами світанку, а когось і прозорою водою в струмку. Одному подобається свіже та чисте повітря з лісів, де осінь уже встигла пофарбувати листя в теплі жовто - оранжеві кольори. А другому подобається дивитись за синім небом, де вітер вимальовує з сірих хмар цікаві візерунки.
Моє хоббі, це у вільний від справ час дивитись на те, як в прозору, та прохолодну осінню воду впадає повільна течія, яка встигла забруднитись.
Корисною справою осінню може бути збирання листя, яке так полюбляють підкидувати над собою школярі.
Объяснение:
В задачі вказано "опираючись на малюнок" якого не прикріплено, тому моя відповідь може не підходити
Объяснение:
Постійні епітети: козак молоденький, кінь вороненький, високу могилу, червону калину, рідну Україну.
Уособлення (персоніфікація): «вода корінь миє», «пташки…приносити вісті».
Метафори: «явір… в воду похилився», «вода корінь миє», «…серденько ниє», навіки покинув.
Повтори (єдинопочаток): «Не …», «Ой…», «Звелів собі…», «Будуть…».
Звертання: «Не хилися, явороньку…», «Не журися, козаченьку…».
Риторичні оклики: «Не хилися, явороньку, Ще ти зелененький!» «Не журися, козаченьку, Ще ти молоденький!» «Не рад козак журитися — Так серденько ниє!» «Будуть мені приносити З України вісті!»
Зменшувально-пестливі слова: «пригодонька»,«явороньку», «зелененький», «козаченьку», «молоденький», «серденько», «вороненький», «калиноньку».
Художній паралелізм: «Стоїть явір над водою, в воду похилився; На козака пригодонька — козак зажурився»; «Не хилися, явороньку, ще ж ти зелененький; Не журися, козаченьку, ще ж ти молоденький!»; «Не рад явір хилитися, вода корінь миє! Не рад козак журитися, так серденько ниє!».
