Nasva
07.04.2023 03:53

Гра «Редактор». Уявіть собі, що ви редактор. Відредагуйте
текст: поставте в тексті розділові знаки.

Редактор – людина, яка перевіряє і виправляє текст, готуючи його до
друку.
1. Кохання подібно до вогню не знає спокою воно вмирає як тільки перестає
сподіватися або боятися.
2. Усе і небо і перемелене на труху сіно і тривожний крик птиці і росиста
отава сповіщало що літо здає ключі сумовитій осені.
3. Ріки зачаті горами живлять долини і луки але дійшовши пустель гинуть у
мертвих пісках.
4. Умій дякувати учителеві а вислухавши слова похвали дякуй за науку.
5. В старім гнізді танцюють лелечата і одірвавши ніжки від землі немов малі
русалоньки дівчатка гойдаються в зеленому гіллі.
6. Чудова легенда сказав я бабусі і зауважив Тепер та дівчина мабуть як і ви
старенька.
7. Зима зла темна довга була ще далеко її не дивувало нічого ні тепло ні ліси
прозорі зігріті подихом весни ні чорні зграї які літали над величезними
калюжами схожими на озера ні це небо чудове бездонне куди здається пішов би
з такою радістю.
8. Почуття звичайно дитяче але наближаючись до природи ми мимоволі
стаємо дітьми все набуте відпадає від душі і вона знову стає такою якою була
колись давно і можливо колись буде знову.
9. Все здавалось зрозумів минуле зв’язане з сучасним безперервним
ланцюгом подій які витікають одна з одної йому здавалося що він бачив зараз
обидва кінці цього ланцюга доторкнувся до одного кінця здригнувся інший.
10. Відомо що лікарські рослини як-от чистотіл ромашка календула череда є
потужним антисептичним засобом.
11. Ні усміхнулася бабуся вона ніскілечки не постаріла залишилася як і тоді
молодою любов і пісня вберегли її від старості.
12. Я пізнаю тебе мій рідний краю життя моє і щастя і зоря.
13. Місяць закоханий в ніч чарівну сяє щасливий і світить.
14. Мати брала пучками ягоду несла до вуст і коли розкушувала черешню то
в кутиках уст спалахував сік.
15. А в цей час наді мною твориться диво хтось невидимим смичком провів
по синьому піднебессі по білих хмарах і вони забриніли як скрипки.
16. За коліями навпроти депо біля колодязя під дашком стояла черга з
цеберками і коромислами і той хто тяг воду довго крутив корбу колодязь був
глибокий.
17. Не впадай у відчай розлучаючись прощання необхідне для того щоб ви
могли зустрітися знову нова зустріч через мить через багато років чи ціле життя
безсумнівна для тих хто є друзями.
18. Він знав попереду за п’ятдесят метрів височить скеля якщо він встане то
можливо добереться до неї там за скелею можна знайти захист від вітру
крижаного пронизливого і якщо вдасться трохи відпочити.

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
adidas128
23.09.2020 22:12
Важливіше скромність, а також наполегливість. В яких би сітуаціях ми не були іноді ми виявляли скромність або наполегливість. Що таке скромність- це збентеження, вміння тримати себе в рамках, бути помірним, стриманим, спокійним. Наполегливість- це рішучість, наполегливість у дасягненні мети. У житті знадобляться два цих властивості людини. Тому мені здається що немає нічого простіше сказати що те й інше важливо для людини, хоча бувають люди які мають іншу думку і приймають одне лише з цих двох властивостей. Наполегливість з одного боку це добре, але з іншого ти можеш стати хамом, лицеміром і егоїстом. А зі скромністю навпаки тобою можуть маніпулювати, ти будеш сірою мишкою.
0,0(0 оценок)
Ответ:
trafimozza
23.07.2022 16:49

Якось теплим вересневим днем ми з друзями ходили до лісу. Припікало гаряче сонечко. Над нами світилося прозоре й чисте блакитне небо. Від подиху легенького вітерця шелестіло жовтогаряче листя.

Ліс стояв урочистий. Сонячні промінці падали на листя, створюючи гармонійну й святкову атмосферу.

Ми дуже старанно шукали грибів, але не знайшли їх. Мабуть, з причини того, що довго не було дощу й земля потріскалася та пересохла.

Скоро ми натрапили на кущі, які рясніли горіхами. Ми взялися збирати горіхи зі справжнім завзяттям. На жаль, ми не помітили, що за лісом причаїлася небезпека.

Страшний вітер налетів зненацька. Дерева захиталися. Вогняна сліпуча блискавка розітнула хмари. Ми розгубилися: бігти додому далеко, а лишатися в лісі небезпечно. Дощ полився, як із відра. Вітер шаленів у верхівках дерев. Здавалося, що майже останній осінній грозі не буде кінця

Ми дочекалися. Вітер вгамувався. Дощ ущух. Ми були мокрі до останньої нитки. Зате як радісно було нам іти по розмоклій землі, несучи повні кошики справжніх лісових 

надеюсь оно

0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота