2. Яке твердження НЕ ВІДПОВІДАЄ характеристиці складного речення?
А) Самостійна одиниця спілкування.
Б) Поділяються на сполучникові та безсполучникові та з різними видами зв’язку.
В) Складаються з двох або більше речень.
Г речення в складному пов’язані тільки за до сполучників.
3. Знайдіть серед поданих речень складне:
А) Спішить за мною тепле літо, в якому медом пахнуть трави і наливаються жита.
Б) У кімнату ллється повітря, напоєне пахощами літнього саду.
В) Бідна волошко, чому ти у житі так здавна звикла рости?
Г) Як досвідчений драматург, Кочерга будує свій твір на контрастному поєднанні драматичних і підкреслено комічних сцен.
4. Знайдіть серед поданих речень складне:
А) Солов’ї, ці невтомні співці весни і кохання, заливисто перегукуються у верховіттях дерев.
Б) Рада б зірка зійти – чорна хмара заступає.
В) Лінгвістика, або мовознавство, допомагає пізнати закони мислення.
Г) Тонкі брови, русяві кучері, рум’яні губи – усе дихало молодістю і красою.
5. Знайдіть рядок, в якому всі сполучники є сурядними:
А) то…то, але, зате, і
Б) та, щоб, й, проте
В) однак, ні…ні, де
Г) а, зате, для того щоб, не то…не то.
6. Знайдіть серед поданих речень складносурядне:
А) Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні і тополі, і тиша, і тумани в полі.
Б) Степ, струсивши з себе росу та зігнавши непримітні тіні, горить жовто-зеленим кольором.
В) А може, власне, і не в тому справа?
Г) Чорні хмари нависли над полем, однак дощу не було.
7. Знайдіть складносурядне речення із єднальним сполучником:
А) То сонце вигляне з-за хмари, то знову насяде туман.
Б) Я запізнився на кілька хвилин, однак учитель не гнівався.
В) За обрій падають комети, і гнуться білі очерети.
Г) На клумбах горіли маки, а ранні левкої ще тільки розпускались.
8. Знайдіть складносурядне речення з протиставним сполучником:
А) Слово – срібло, а мовчання – золото.
Б) Темне небо лежало, й хмара ходила навкісна, та шуміли тополі.
В) Дощова хмара то наближаючись, то досить швидко знову віддалялась.
Г) Дмухнув вітер понад ставом – і сліду не стало.
9. Знайдіть складносурядне речення з розділовим сполучником:
А) Національна своєрідність зближує нації, а не роз’єднує їх.
Б) Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила.
В) Десь спереду гукнув паровоз і почулася пісня.
Г) Я зрадів, однак гість не виказував особливої прихильності.

Зима прыйшла.Діти грають у снігу та спускаються з санчатах.на вулиці холодно та слякітно.я надягла свою найтеплішу одежину та вийшла на двір.поки я дойшла до школи купила собі какао щоб зігрітися.зайшовши в школи мої руки ще залишалася холодними.усі уроки пройшли добре але ось фізкультура.зайшовши в спорт зал знову стало холодно,бо там нема отоплення.майже увесь урок я бігала та стрибала щоб зігрітися.після закінчення школи знову пішла додому,знову купила какао,знову замарзла.дійшовши додому я зрозуміла що забула у школі портфель з ключами.побіжавши у школу зі всіх ніг я впала в сугріб.я знову прийшла додому,відкрила двері та зайшла.як тут тепло.на наступний ранок я захворіла

если ты парень пишы от теб

Відповідь:

Пояснення:

НАГОЛОС - ДУША МОВИ*

Наголоси у словах багато важать у живій мові. Наприклад, насИпати і насипАти. На письмі, де не позначено наголосів ці два слова годі розрізнити. А вони значать не одне й те саме. Засвоюючи мову з тексту, читач не може засвоїти правильного наголошення. Найкраще засвоювати правильний наголос з живої мови, з радіо або ТБ, чи на виставі в театрі. У цій царині політика зближення мов наробила чимало шкоди. Мовознавство під зорями Кремля спотворило український наголос у низці слів. Ці спотворення не сприяють розвитку мови, а навпаки збивають з пантелику мовців. Псують наголос у мові також і поети, які заради рими міняють наголос. І то не якісь початківці, а й метри. Пише М. Рильський: “Як же так убого ви живЕте Чом так занепали ви, скажіть, Щоб у дні космічної ракЕти Солов’я не в силі зрозуміть?” Якби метри вдавались до редакторів, і редактором був би автор цих рядків, то наведена строфа звучала б так: Як же живетЕ ви так дрімуче, Чом так занепали ви, скажіть, Щоб у дні ракет до-зір-ідучих Солов’я не в силі зрозуміть? Наш наголос у словах несетЕ, беретЕ, живетЕ, даєтеЕ на останньому складі. Інакше – це київське койне. ГАРАЗДИ чи ГАРАЗДИ? Слова гаразди і негаразди часті гості сьогодні у ЗМІ. Але на радіо й телебаченні вони, очевидно, часом або й завжди звучить неправильно, бо у словниках нема одностайности щодо наголосу в цих словах. Якщо Б. Грінченко та СУМ АН УССР наголошують його на И: гараздИ, то РУС АН УССР наголошує на А: гарАзди. І словники незалежної України повторюють цей нонсенс. Так РУС, виданий ”Абрисом”, пише “бажати усяких гарАздів”. Чисте тобі койне, а не українська мова. Почну з приказки: “Нема бідИ, щоб не вийшли гараздИ, і нема гараздУ, щоб не вийшов на бідУ”. Ця приказка свідчить, що й слово гарАзд у непрямих відмінках треба наголошувати на закінченні: у гараздІ, гараздОм тощо. І на це є доказ. Словник Желехівського: “оставайтеся в гараздІ”. РУКОПИСНИЙ чи РУКОПИСНИЙ, ПРАВОПИСНИЙ чи ПРАВОПИСНИЙ? У “Букварі южноруському”, укладеному Т. Шевченком, рукою Шевченка у слові рукОписна, посталено наголос на О. І це відповідає нашій традиції наголошення: коли від три-і-більше-складових іменників з жіночим наголосом (на другому складі від кінця) ми творимо прикметники, то наголошеним у прикметниках лишається той самий звук, хоч тепер цей наголос - дактилічний: Ямпіль - Ямпільський, колОдязь - колОдязний, дурИсвіт - дурИсвітський, коштОрис - коштОрисний, ненАвисть - ненАвисний, літОпис - літОписний (А. Кримський), отже рукОпис - рукописний, правОпис - правОписний. Так ці слова наголошувано, поки до них не взялися “академіки”. Хоч правильний наголос у слові рукОписний зберігся в РУСах АН УССР до 1962 р. Але Академія УССР поклала край такому відхиленню від братніх мов. А незалежні від мовної логіки сучасні фахівці не можуть, та й правду казавши, не хочуть щось із цим робити. ТІСНЯВА чи ТІСНЯВА, ТРІСКОТНЯВА чи ТРІСКОТНЯВА? Українським словесним формам великою мірою властивий дактилічний наголос - на третьому складі від кінця: кОлесо, пОдруга, зАчіпка, пОдушка, рЕшето, рІшення, серЕедина. Саме такий наголос фігурує й у словах плІснява, тупОтнява, тИскнява, (Грінченко) шамОтнява, пИскнява, (Грінченко) гуркОтнява. Ці приклади відбивають акцентологічну модель, за якою наголошувано слова такої структури. Та, на жаль, логіка не часто гостює у тих, хто записав у совєтських, а потім і в “незалежних” словниках форми тіснЯва, тріскотнЯва, пискотнЯва, стрекотнЯва. Чи ж може мовець, який стало говорить тупОтнява, гуркОтнява, шамОтнява, говорити раптом тріскотнЯва, пискотнЯва? Або після плІснява і тИскнява – говорити тіснЯва? Десь-таки, моделі, схвалені нашим мовним центром, не так легко ламати відповідно до примх не дуже підкутих фахівців. Але словники видруковано, розтиражовано і ними керуються вчителі та творці мовних конкурсів. Наш поет-мученик бажав-мріяв: “Орися ж ти, моя ниво, долом і горою...”. Ореться академіками. А що виростає? ОПІКУВАТИСЯ чи ОПІКУВАТИСЯ? Сучасні словники, як і в УССР, наголошують це слово на А: опікувАтися. Цей неправильний наголос має довгу історію. М. Комар у своєму “Словарі російсько-українському” (1893 р.) наводить слово опікувАти і зазначає, що запозичив його із словника Желехівського. Однак у Желехівського слово це наголошено інакше: опІкувати. Помилку Комаря повторюють усі пізніші словники вже й у слові опікувАтися, яке мовці вимовляють лише опІкуватися. Що саме так треба наголошувати це слово свідчать похідні форми опІкуваний та опІкування, наголошені на І. Якби наголос у слові опікувати був на А, то похідні форми були б опікувАння й опікувАний.