Одного разу Василько, Іванко, Сергійко та Марійка вирішили піти у ліс, погуляти.
Ось вони прийшли. Друзі взяли з собою пікнік та почали їсти. Враз з кущів вилізли малятка - звірятка це зайчики - побігайчики, лисичка - сестричка та вовчик - братик, а ще зверху на гіллі сиділи пташки.
Сергійко взяв камінець і почав кидати у птахів, а Марійка, Іванко та Василько почали скріз розкидувати сміття. Звірі це все бачили, а ж раптом зайчики кажуть:
- Чому ви розкидуєте сміття? Вам що це подобається?
- Хто це заговорив? - Здивувалися діти.
- Це ми, зайчики - побігайчики!
- Чого вам треба? - Запитав Сергій.
- Ми хочемо щоб ви перестали смітити! Ви забрудняєте ліс! - Так так! - підказала лисичка. - Ми не хочемо усе своє життя жити в цьому бруді!
- Ну добре! - Сказали друзі та почали збиратися.
Ось було б так, як би звірі могли говорити!
Помічники
Одного разу Даринка та Іванко вирішили піти погуляти у зимовий ліс.
Йдуть вони, йдуть і бачать як сумуть пташки. Діти вирішили зробити їдальню для птахів.
Вони взяли потрібні матеріали, інструменти та почали будувати.
Така гарна їдальня вийшла. Друзі хутко побігли додому за пшоном, шматочком сала та кріхтами хліба.
Коли Іванко та Даринка знову зустрілися у лісі то вони поклали ласощі для птахів у їдальню.
Потім налетіло стільки птахів що не перелічити. Даринка Та Іванко були раді до птахам.
З тих пір всі птахи в лісі знали про ту ідальню і щодня зліталися поїсти!
