Переробіть речення так, щоб невідокремлені означення стали відокремленими й навпаки (деякі розділові знаки опущено). Запишіть синонімічні речення. Поясніть розділові знаки.
Зрідка зустрічалися низькорослі дубки, кучерявилася чіпка унизана оранжевими ягодами шипшина. 2. І знову насувала віхола густа лапата і тепла. 3. Сонце сідало за гору густо порослу золотим дроком і маслинами. 4. Широкою вкритою туманом долиною верталися додому.

Жоден найточніший і найчесніший підручник історіїне за-мінить спілкування з минулим через дерева, скелі, джерела,які люди пов'язують із конкретними історичними особами.

Скажімо, у гли-бокій балці урочища писарського, що на Черкащині, течеджерельце, яке колись, за народними переказами, розчистив

поет.

Завжди свіжа й чиста вода в криниці, що на старій мир-городській дорозі, Максим Рильський писав про неї: «Криниця в балці, журавель при ній, тут, кажуть, воду пив колись

Шевченко».

На далекому Мангишлаці, куди в позаминулому

столітті був висланий поет, є колодязь, який місцеві жителі

називають Тарасовим.

Объяснение:

Складні речення це ті у яких дві і більше граматичні основи(підмет і присудок)

Кожен народ має свої звичаї, що вироблялися протягом багатьох століть і освячені віками. Але звичаї не відокремлене явище в житті народу, а втілені в рухи і дію світовідчуття та взаємини між окремими людьми, які у свою чергу впливають на духовну культуру нації. Звичаї - це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах. Звичаї і мова - ось ті найміцніші елементи, що об'єднують окремих людей в один народ, в одну націю. В усіх народів світу існує повір'я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Наш великий поет Тарас Шевченко, звертаючись до України як до матері, що вічно страждає, питається: Чи ти рано до схід-сонця Богу не молилась? Чи ти діточок непевних Звичаю не вчила? Як бачимо з цих слів Шевченка, не вчити своїх дітей звичаїв - то такий же великий гріх для матері, як і гріх - не молитися Богові.