Початок осені завжди чарівний. Повітря стає прозорим, а все навкруги виграє яскравими кольорами.
Невеличкий ліс теж золотиться, багряніє, палає і з кожним ранком заливається все блискучішим вогнем. А після дощику з кущів вилазять гриби. Кумедні, товсті. На старих пеньках туляться один до одного тонконогі опеньки. Розсипалися по галявинах червоноголові підосичники, зеленуваті й рожеві сироїжки, запашні рижики. Особливо поважними здаються серед них товсті гриби під червоною шапкою з білими крапочками — мухомори. Намистинками розсипалися по кущах різнокольорові ягідки. Барви лісу доповнює і волохатий зеленувато-сірий мох на деревах. Пахне грибами, чебрецем, дощем і ще чимось дивним, приємним.
Пишається проти сонця ліс, пломенять осінні вогневі барви. А разом з лісом пишається й осінь тим, що створила таку красу.
«Слово наче птах — народжується з крилами», З до слова людина намагається змінювати світ, перетворювати його, надавати його розвиткові потрібного спрямування. Те саме можна сказати і про прислів’я вони водночас були і витвором народно-поетичної творчості, і засобом впливу Читаючи цю серію, розумієш – усе геніальне – просте.
М'які слова і камінь крушать. Байка байкою, а борщ стигне. Мовивши слово, треба бути йому паном. Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує. Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
