Склади невеликий текст (4 — 6 речень) за вказаними параметрами:

до поданого речення додай нові, застосовуючи паралельний зв'язок між ними з повтором слів. Подане речення використай як узагальнювальне.

Оля так багато знає цікавого.

Коли я замислююсь над сенсом життя, то завжди радію тому, що я існую, що поруч є найдорожчі мені люди, що мені дано милуватися красою навколишнього світу і відкривати цей світ для себе. Водночас приходить відчуття великої відповідальності за цей світ і гордості від усвідомлення того, що ти людина. Але в саме поняття «бути людиною» кожний вкладає своє значення. І, більшою мірою, саме це значення впливає на дії і вчинки, а іноді, і на хід самого життя. У моєму розумінні, бути людиною - це значить виховати в собі високі моральні якості. Простеживши історичний шлях людства, розумієш, що в основі кожного суспільства завжди лежала певна мораль, якою керувались люди. Десять заповідей Христових - це теж мораль, мораль гуманна. Але на світі було стільки антигуманних устроїв, що це наводить жах. Але я переконуюсь в тому, що у кожної людини є своя мораль. І саме від неї залежить, якою буде людина. Мені в світі поталанило на гарних людей. І мої вихователі в дитячому садку, і мої учителі, і, перш за все, мої батьки - це люди, з яких я беру приклад. Усі вони вплинули на мою вихованість і ерудицію, власне кажучи, вони вплинули на мій характер, навчили чуйному ставленню до інших людей. Але замало бути чемним і доброзичливим для того, щоб усі навколо вважали тебе людиною з великої літери. Безумовно, не всім дано стати видатними і всесвітньовідомими людьми. Але кожний може стати людиною, яку поважають. Я гадаю, що справжня людина - це хороший друг, здатний прийти на до визволити з біди і не заздрити щастю інших людей. Це хороший син чи донька, здатні забезпечити своїм батькам спокійну старість. Хороша людина створить хорошу сім’ю і буде прикладом для своїх дітей. І, безумовно, такі шкідливі звички, як алкоголь і наркоманія, ніколи не уживаються з поняттям хорошої людини. А я вважаю, що бути людиною - це значить бути хорошою людиною. Не можна брати приклад із тих, хто добре ставиться тільки до своєї сім’ї, тільки до своїх друзів, але зневажає інших людей. Людина за будь-яких обставин має залишатися людиною: і у ставленні до інших людей (сусідів, співробітників, просто перехожих), і у ставленні до природи, і у ставленні до свого міста, своєї держави, свого народу. Я шаную людей щирих, у яких і помисли, і вчинки викликають повагу. Але в житті буває навпаки: на роботі - передовий виробничник, а вдома - деспот, який тероризує всю сім’ю; у школі - сумлінний учень, а вдома - ледар, який ложки за собою не помиє. А ще однією рисою, яку я не вибачаю людям, є зрада. Ця риса і у великому, і у малому мені огидна. Зрада несумісна з поняттям «бути людиною». Я повсякчас намагаюсь стежити за тим, щоб не довелося соромитись своїх помислів і своїх вчинків. Мене надихає вислів А. П. Чехова: «У людині все має бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і помисли…»

Який же вибрати тон розмови? Найкращий з усіх доброзичливий і приязний. Він завжди допомагає прокладати містки від людини до людини. Не менше значення має й уміння володіти своїм голосом. У кожного народу є свій ідеал людської краси. Є він і у нас. Чи це лише риси обличчя, фігура, одяг? Ні, той ідеал, що складався віками, оспівувався в піснях і переходив од роду до роду, містив у собі гармонійну мову. В ній поєднуються і мелодійний голос, і веселий або ніжно-журливий тон, і співучість української вимови, і задушевний щирий, приязний зміст. Віковий досвід народу нашого говорить :"Немає краси людини без краси її мови." Не може бути гарною людина, в якої голос грубий ,різкий, інтонації агресивні ,а часом проскакують і лайливі слова. Багато що тут залежить від нас. Коли ми настроїмося на доброзичливість і приязнь, у нас одразу м’якшає вираз обличчя, з'являється усмішка, змінюються барви голосу. Усе це разом і створює певне враження про нас у інших людей. Значну роль у спілкуванні відіграють і жести. «Так» і «ні» ми можемо сказати словом, а можемо головою. «Там» або «туди» — вказівним пальцем. Промовляючи вітання, злегка вклоняємося. Дивуючись, ми хитаємо головою, знизуємо плечима, розводимо руками. Сердячись, супимо брови, затискаємо зуби, погрожуємо пальцем. Гніваючись, стукаємо кулаком об стіл,тупаємо ногою, хапаємося за голову. Радіючи, прикладаємо руку до серця ,розкриваємо обійми. Але всі оці жести супроводжують слова відповідно забарвлюючи їх.
Якщо жести стримані і водночас виразні й красиві- вони допомагають краще донести думку до слухача. Але ми маємо на увазі не такі жести. Значно краще ,скажемо, словами попросити дозволу пройти, ніж мовчки переставляти людей з місця на місце, наче шахові фігури. Значно ввічливіше відповісти на запитання про вулицю словами, ніж показувати пальцем чи розмахувати руками. Отож супроводжуйте слова жестами, але не замінюйте недоладними, перебільшеними жестами хороші слова нашої рідної мови.

Так, звісно, я згідна із автором. Адже "немає краси людини, без краси її мови".
У творі йде мова про жести та культуру мовлення, якого потрібно дотримуватися.