Визначте складне речення, побудоване за схемою: [ ], ( ), [ ], а[ ].

а) Дурманом віяло з густих заростей, які двома застиглими хвилями означали нічну вулицю, танучи в повітрі, аз обійсть долинав дух матіоли.

б) Серце Єльки зайшлося жалем до цих закурених курявою степів, незграбно-великих, беззахисних створінь, які ще вчора спокійно паслися десь на балках.

в) Зелені стебла жита тягнуться догори так, наче прагнуть напитися не тільки сонячного проміння, а й закропитися живлющими жайворонковими піснями.

г) Лось знав, що то тріщить стара гілляка на дубі, всохла, кощава, їй давно вже б треба впасти, а вона не падала, з дивною впертістю тримаючись за стовбур.​

Смішна історія сталася зі мною влітку, коли я гостював у бабусі на дачі. Це дивне місце - буйна зелень, зарості соковитою і стиглої малини, плодові дерева, по гілках яких дуже весело дертися, щоб зірвати стигле яблуко або ароматну грушу.
Однак вечорами ми стали помічати дуже дивний шум з сусіднього занедбаного ділянки, густо порослого чагарником. Здавалося, там ховається величезний і страшний звір. Одного разу дорослі ненадовго відлучилися, залишивши на дачі нас з молодшою ​​сестрою. І в цей час моторошний шум за сітчастим парканом відновився. Він супроводжувався хрускотом гілок, шелестом торішнього листя. Як старший брат і захисник, я кинувся в сарай і схопив перше, що підвернулася під руку - велику лопату. І навіть моя маленька сестричка кинулася за своїм іграшковим совочком для піску.
З таким страхітливим «озброєнням» ми завмерли біля хвіртки, чекаючи появи жахливого монстра, якому і готувалися дати відсіч. Яке ж було наше здивування, коли з-під сітки прямо до нас виповз крихітний їжачок зі смішною чорним носиком і очима-намистинками. Він діловито сопів і тупав, створюючи той самий шерех і хрускіт, якого ми так боялися щовечора. В цей же момент з'явилися дорослі, застав нас в войовничої позі.
Цей кумедний випадок дуже повеселив всіх, і ми з сестрою засоромилися своєї безглуздої боязні. З тих пір ми знаємо, що дорослі їжаки і навіть ежата здатні видавати дуже сильний шум.

Червень - це літня пора, коли хороша погода, і чудовий настрій у кожного, адже прийшло літо, і почалися канікули. Багато людей їдуть на відпочинок хтось на море, хтось відпочиває у селі.
На мою думку відпочинок у селі це прекрасно! Адже ти можеш робити, що тобі заманеться: полвати в річці, допомагати бабусі, а моє улюблене заняття - це гуляти в лісі, дихати чистим літнім повітрям. Я люблю гуляти та насололжуватися природою гати за різними тваринками, комахами. У лісі необхідно не шуміти, адже це цілковито гармонійна територія, де немає ні душі, де панує спокій та тиша.
Отже, я закликаю вас завжди з повагою відноситись до природи, не нищити нічого і тихто поводитись у лісі.