Розставте, де необхідно, (1)розділові знаки, поясніть (2)їх вживання або відсутність.
1.Удалині виднілися облиті сонячним багрянцем верхівки сосен.
2.Квітки омиті холодними росами розтулюють повіки-пелюстки.
3.Ніколи я співати не покину про землю повну щастя і краси
4.Зачарований прекрасним вечором я довго блукав понад берегом річки.
5.Підхоплений силою вогню злітав догори легенький попілець та розходився навколо.
6.Зимовий вечір морозний і зоряний надходив швидко.
7.Ображений ударом пужална Шептало знявся на задні ноги і помчав у лугову синь.

Це найкращий (прикметник, означення) час (іменник, підмет) для (прийменник) чабана (іменник, додаток) — вести (дієслово, присудок) отару (іменник, додаток), доки (прислівник, обставина) ще (прийменник) не (частка) жарко (прислівник обставина), по (прийменник) прохолодних (прикметник, означення) випасах (іменник, додаток) і (сполучник) слухати (дієслово, присудок), як (прийменник) у (прийменник) тихім (прислівник, обставина) ранковім (прислівник, обставина) повітрі (прислівник, обставина), подзвонює (дієслово, присудок) тронка (іменник, підмет).

(складне, розповідне, неокличне, двоскладне, поширене, повне, ускладнене)

Відповідь:

1.  Мій син, грибок на тоненьких двох ніжках, у перший раз пішов сьогодні в школу... (М. Рильський)

2.  Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий (Народна творчість).

3. Солов’ї, нічні товариші мої, у сад злетілись до вікна. (П. Воронько.)

4. Мандрівник вічний — невблаганний час іде вперед, його не зупинити , бо він мандрівник... (Л. Дмитерко.)

5. А він, орел, шумить, клекоче, мов людям розказати хоче про поєдинок у яру  (Т.Шевченко).

6. Дзвіночок сміху — мій син прокидається вранці. (Є. Гуцало.)