значенні.
Тихо в лісі, тихо. Вітер заснув, затих і тільки зрідка колишеться серед зеленого листя дерев. Він колишеться і цілує листя, а воно тремтить і в’ється під його палкими поцілунками. Але це тільки на хвилинку, на одну малесеньку хвилиночку, а там знов усе засне, ніщо ніде не зворухнеться, не стрепенеться.
Тихо в лісі, тихо. Тільки над ним сонце горить рівним палючим вогнем, світлом на безкрайньому блакитному небі. Воно горить і посилає сліпучі хвилі ясного проміння, посилає їх туди, у ліс.
І проміння падає на верховіття дерев, силкується досягти низу, непроглядної гущавини. Але надто густий цей ліс, щільно й дружно поспліталися його рясні віти. І не може проміння досягти низу, а тільки відбивається у верховіттях, золотить їх, гріючи своїм сяйвом.
А там, унизу, тихо все, тихо (За Б. Грінченком).
