ПОМНИТЕ Своє ставлення до повідомлюваного мовець виражає за до а) однорідних членів речення;
б) вставних слів, словосполучень і речень;
в) звертань;
г) відокремлених членів речення.

5. Позначте речення зі вставними конструкціями.
а) У дубині вечеряли дятли, наїдаючись, видно, на зиму.
б) У таких болях ішли дні, місяці і, нарешті, роки.
в) Маю я святе синівське право, з матір'ю побуть на самоті.
г) Для нас у ріднім краї навіть дим солодкий та коханий.

6. Позначте речення, у якому неправильно розставлено розділові знаки.
а) В неволі тяжко, хоча й волі сказать по правді не було.
б) Завітати у Чернятин, скажімо, у вихідний день — значить побувати на святі кольорів.
в) Почав, отже, ходити і я до школи.
г) А все-таки котюзі як кажуть, буде по заслузі.​

| рівень

1. В)

2. Г)

3. Г)

4. А)

||рівень

1. вісімнадцятий, сто тридцять восьмий, шістдесят восьмий, п'ятисотий, дев'ятсот, четверо, четвірка, втретє.

2. П'ятеро хлопців; дві школярки; чотири з половиною гектара; п'ятнадцять сантиметрів; сорок сім зошитів; шістнадцять листів; одна п'ята врожаю; триста чотири учнів.

3. дві тисячі чотирнадцять, шістдесят п'ять, вісімдесят дев'ять, тисячу триста сімдесят два, шістнадцять, п'ятсот сімдесят три.

|||рівень

1. До сорока восьми додати шістдесят сім дорівнює сто дванадцять

До шістьсот п'ятдесят дев'яти додати сорок дорівнює шістьсот дев'яносто дев'ять

До тисяча дев'ятсот тридцяти двох додати шістнадцять дорівнює тисяча дев'ятсот сорок вісім

Від вісімсот двадцяти п'яти відняти двісті шістдесят дев'ять дорівнює п'ятсот п'ятдесят шість

Від сімдесяти восьми відняти двадцять чотири дорівнює п'ятдесят чотири

2.?

Відповідь:

Пояснення:

2, 1, 2, 2, 1.

Миттєво між хмарами з’явилося яскраве сонце, але одна хмарина затулила його.

Сніг заграв різнобарвними кольорами, а вітер почав лютувати.

Сотники знали, що коли Наливайко починає про гречану кашу й овес, то щось має бути або ж похід або ж бій (М. Вінграновський). Сонце уже стояло в полудні і припікало, так що поки вийшли за вал у поле добряче впріли і потомилися (В.Шевчук). 3. Концерти неначебто втихомирювали його, і, що могутніше гули інструменти, що могутніше шаленів оркестр, то спокійнішим ставав Данько (І.Сенченко). 4. Мені мабуть не докучить нагадувати, що хто не знає свого минулого - той не вартий свого майбутнього (М. Рильський). 5. Соломія міркувала, що коли брати у ліву руку плавні мусять швидко скінчитися, бо в той бік вони простяглись недалеко (М. Коцюбинський).