кр 8 класс
1.Виписати відокремлені означення, зробити синтаксичний розбір речення, розставити розділові знаки
Долина, вимита сонцем, пускає в очі веселі зайчики.
2. Виписати відокремлену прикладку
Козак Бобренко на ім’ я Григорій єдиний козак вдови.
3.Виписати відокремлені обставини
Укрившись темрявою тротуари і асфальти сплять.
4.Виписати відокремлені додатки
Зло нічого не дає крім зла умій прощати.
5. Зробити синтаксичний розбір речення, розставити розділові знаки
Під Києвом на березі Дніпра стояли діти
6. Скласти речення, щоб слово було вставним та іншим членом речення
Кажуть
7. Ввести в речення вставне слово, що означає припущення.
Усе змінилося з того часу.
8.Скласти речення, щоб слово було звертанням та підметом
Земля

От так і в нашому житті. всі ми мріяли про відомі професії. як от, бути космонавтом, лікарем. мріяли, і навіть не замислювалися про іншу сторону медалі. людина може спеціально бачити і тій чи іншій професії тільки добрі сторони, як от, велика зарплати або мала кількість робити. так саме з нашими героїнями. серце однієї лине до природи, а іша мріє про шум міста. з першого погляду, будь - яка професія є легкою. але придивившись, подумавши людина починає помічати недоліки. напевно від народження людині притаманне таке явище як сумнів. купивши нове пальто, у голову починають лізти думки: "чи не завеликі гроші я за нього дала або дав?" чи "як я зразу при покумпці не замітила чи не замітив, що воно не модне?". ці сумніви появляються і у робиті. "чи правильну роботу я вибрав?", "чому така маленька зарплата?". 
вибір професії - дуже відповідальна справа, і , на мою думки, успішність цієї справи залежить від людини. вибираючи професію потрібно дізнаватися про неї, цікавитися всіма недоліками і т.д і т.п. ми не повинні відчувати тягара при думці про нашу робту, наша робота повиння бути нашим хобі.

В одному українському селі жив хлопчик Івась. Хлопчик був дуже щирий і добрий.
Одного разу, повертаючись зі коли, він побачив сумного діда Петра.
-Діду!Чого ви сумуєте? , -запитав хлопчик
-ех..Внученьку.. Старість не радість.Здоров'я погане, да і внуки уїхали у місто.
-Так це ж не привод сумувати!Посміхніться! Сонечко світить, погода чудесна. А за внуків ви не хвилюйтеся, хочете, я вам допомагати буду?
-Який ти добрий хлопчик.,- з посмішкою відповів дідусь,- я буду дуже вдячний тобі за допомгу.
Кожного дня, після того, ях Івась допомагав дідусеві і бабусі він завжди казав " Посміхайтеся частіше, бо посмішка прикрашае людину!"