1. Частка – службова частина мови, яка:
а) виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні й у реченні;
б) вживається для зв’язку однорідних членів та частин складного речення і виражає смислові зв’язки між ними;
в) надає реченню або окремим його членам певних відтінків значення або служить для утворення окремих граматичних форм.
2. За значенням і вживанням частки поділяються на:
а) сурядності і підрядності;
б) модальні, заперечні, формотворчі;
в) похідні і непохідні.
3. За до часток хай, нехай утворюються форми:
а) дійсного дієслова;
б) умовного дієслова;
в) наказового дієслова.
4.Форма умовного дієслова утворюється за до частки:
а) навіть;
б) хай;
в) би (б).
5. На письмі вигуки виділяються:
а) тире;
б) комами або знаком оклику;
в) комами й тире одночасно.
6. Назвіть речення з часткою:
а) Авжеж, такий у нас ведеться звичай;
б) Я люблю ту пору, коли сунички цвітуть;
в) Випав сніг — і все навколо повеселішало;
г) Мова наша, мова — літ минулих повість.
7. Для творення умовного і наказового в дієслова використовуються частки:
А) формотворчі;
Б) модальні;
В) заперечні;
Г) словотворчі.
8.Назвіть речення з формотворчою часткою:
а) Про себе не говори ні доброго, ні поганого;
б) Хай добром усе кінчається;
в) Як я люблю оці години праці!;
г) Мабуть, не вернутись ніколи додому...
9.Переписати текст, знайти і підкреслити ( зверхи надписати) сполучники, частки, вигуки.
Якби Київ заговорив.., то він би голосно гукнув: - Егей! Де ви є, мої родичі на землі? Не цураймося. Признаваймося. Гей-гей, озовіться ж бо!
10. Скласти з вигуком «Ой» два речення так, щоб у першому з них вигук виражав біль, а в другому – захоплення.

  здається — фонетична транскрипція 1) - [здайец': а];     2)  - [здайет'с'а]

звукова схема:

1)   - - • = • =: •         2)  - - • = • =  = •

2. позначити наголос рискою над буквою "є", над звуком "е".

3. поділити на склади -  [зда / йе / ц': а].

4. у слові три склади: усі склади — відкриті; 1-й і 3-й — ненаголошені, 2-й — наголошений.

5. у слові 8 букв і 7 звуків; кількісної відповідності немає, тому  що буква є у позиції після голосного позначає два звуки —  [йе]; буквосполучення -тьс- унаслідок асиміляції позначається  як [ц': ].

6. голосні звуки: [а], [е], [а]:

[а] перший і третій — голосний заднього ряду низького підняття, ненаголошений;

[е] — голосний переднього ряду середнього підняття, наголошений.

7. приголосні звуки: [з], [д], [т'], [й], [с']:

[з] — шумний, передньоязиковий, зубний, щілинний, дзвінкий, свистячий, твердий;

[д] — шумний, передньоязиковий, зубний, проривний, дзвінкий, твердий;

[й] — сонорний, середньоязиковий, щілинний, м’який;

[т'] — шумний, середньоязиковий, проривний, глухий, м’який;  

[с'] — шумний, передньоязиковий, зубний, щілинний, глухий, свистячий, пом’якшений.

8. приголосний т у позиції перед с асимілюється ним, і це буквосполучення читається як [ц': ].

9. незважаючи на процеси асиміляції пом’якшений подовжений

[ц': ] графічно передається буквосполученням -тьс-: здається.

1)у мене є друг. з ним я познайомився ще у першому класі. він теж навчається у моїй школі, але в паралельному класі.

    мого друга звати остап. він невисокого зросту.  лице у нього кругле. волосся русяве. очі блакитні, мов небо. він багато знає.  мені з ним цікаво і весело. вчиться він теж добре.  він сміливий і сильний. остап відвідує спортивну секцію. може захистити слабшого. він щирий і справедливий.

      у нього є хобі. він гарно малює. про остапа можна ще багато сказати. головне, що він є хорошим другом.