запишіть іменники в чотири колонки за відмінами​

  Дружба, на мій погляд, це великий дар людині. Адже чим більше в тебе справжніх товаришів, тим більше ти відчуваєш підтримку у важких ситуаціях, до у скруті та щиру радість за твої успіхи. Але також важливо бути самому чесним і щирим у стосунках зі своїми товаришами. 
     
    У мене багато знайомих, але справжніх друзів мало. Адже не кожного можна назвати своїм справжнім другом. Я вважаю, що такі стосунки мають пройти через певні випробовування та перевірку. І справа не в тому, чи дасть хтось переписати комусь невиконане домашнє завдання, чи підтримає тебе у сварці. Справжня дружба набагато глибша. Я пам’ятаю випадок, після якого мені було присвоєно почесне звання друга. Одна моя сусідка, така ж учениця, як і я, сильно захворіла. Протягом тривалого часу їй не можна було виходити на вулицю, тому вона пропускала заняття. Оленка, так її ім’я, вчилася дуже добре, тому сильно переживала за пропущені уроки. Хоча в неї і були номери телефонів її класного керівника й однокласників, та це допомагало лише частково. Вона могла дізнатися, яким було домашнє завдання, але новий матеріал досить часто був складним і незрозумілим. 
     
    Одного разу Олена звернулася до мене по до так сталося, що з багатьох предметів завдання в нас були однакові. Я погодилась допомагати їй. Час, який ми проводили разом, минав швидко і весело. Оленка була не лише розумною, але цікавою і чемною дівчиною. Коли вона після хврроби прийшла до школи, то вразила вчителів своєю підготовкою. Та й у мене з багатьох предметів оцінки підвищилися. Відтоді ми товаришуємо і Оленка називає мене справжньою подругою.

Різдво — це день, що розпалює в наших душах згасший вогонь віри. Якби там не було, за цілий рік, що ми витрачаємо заради тілесних втіх та кар'єрного росту, ми повністю забуваємо про наше "я" та моральний стан нашої душі. 
Чого я чекаю від Різдва? Я віддала би все, щоб провести цей час з близькими десь подалі від величезного скупчення людей та благ, про які мріють усі навкруги. Мені набридло дивитись, як за столом всі сидять, гортаючи стрічку в телефоні. Я хочу, щоб моя сімя, нарешті забувши про гаджети, перестала забивати собі голову кучею безкорисної інформації, а замість цього почала розвиватись морально та соціально. 
Тому, я мрію, щоб на Різдво моя родина просто зібралась десь в будиночку посеред засніженного лісу Карпат, де ловить Інтернет і не тягне кабельне. Щоб вони нарешті, забувши про проблеми, сіли і поговорили, як то кажуть, по душам...