Відновіть послідовність подій у творі Б. Антоненка-Давидовича
«Крила Артема Летючого».

1. Чому і земля, і народи у світі такі різні?
2. Роздуми хлопчика про птахів.
3. Роз’яснення батюшки та вчительки.
4. Папуга, що вміє говорити, як людина.
5. Перша невдала спроба польоту.
6. Лелека-офіцер.
7. Глузування сельчан над мрією та спробами Артема.
8. Наступ сільського начальства й громади.
9. Артемова дружина лякається та втікає із сином з хати.
10. Тривога сусідів.
11. Переможний політ і трагічне падіння.
12. Удосконалення конструкції крил.

Н.в. дев'ятсот сорок чотири

Р.в. дев'ятисот сорока чотирьох

Д.в. дев'ятистам сорока чотирьом

З.в. дев'ятсот сорок чотири (чотирьох)

О.в. дев'ятьмастами сорока чотирма

М.в. дев'ятистах сорока чотирьох

Н.в. п'ятсот вісімдесят вісім

Р.в. п'ятисот вісімдесяти (вісімдесятьох) восьми (вісьмох)

Д.в. п'ятистам вісімдесяти (вісімдесятьом) восьми (вісьмом)

З.в. п'ятсот вісімдесят (вісімдесятьох) вісім (вісьмох)

О.в. п'ятьмастами (п'ятьомастами) вісімдесятьма (вісімдесятьома) вісьма (вісьмома)

М.в. п'ятистах вісімдесяти (вісімдесятьох) восьми (вісьмох)

Я змінююся!

Мої батьки — прихильники здорового життя. І коли ми виїжджаємо за місто, багато уваги приділяють фізичній активності. Батько з мамою бігають кроси вздовж річки, купаються до пізньої осені. Звісно, й мене намагаються привчити до цього. Я відмовлявся(-лася) купатися восени. Але коли почув(ла), що Даринка Лисенко, моя сусідка по квартирі, кутається з батьками в ополонці, я теж зацікавився(-лась). І ось у жовтні ми виїхали з батьками на беріг річки. 
Погода була чудова: сонечко пригрівало, наче у серпні, тільки жовте листя нагадувало, яка зараз пора року. 
Батьки мої дуже здивувалися, коли я почав(ла) розминатися без нагадування. Потім пробіг(ла) разом з ними деяку відстань. Найбільше здивувало їх моє бажання викупатися. Мама не на жарт сполохалась і сказала, що категорично забороняє мені навіть наближатися до води, запевняючи, що для купання у таку пору треба готуватися ще влітку. Але батько несподівано підтримав мене. 
Що сказати? Вода мене обпалила. Був я в річці лічені хвилини, але наступного дня не міг(не могла) піднятися з ліжка, щоб піти до школи. Мене трусило, мабуть, від температури, з носу лило, з очей капали сльози. Звісно, почав(ла) кашляти. 
Поки я одужував(ла), у мене був час, щоб все обміркувати. Одного мого бажання зрівнятися з Даринкою Лисенко замало. По-перше, мама має рацію: загартовування треба починати влітку. 
По-друге, треба готувати своє тіло не тільки для холоду, але і для серйозних фізичних навантажень. Попри все моє бажання я не міг(не могла) пригадати, коли я востаннє робив ранкову зарядку. Я не любив(не любила) бігати на уроках з фізкультури.
По-третє, щоб досягти мети, треба чітко дотримуватися режиму, розпорядку дня. Не сидіти до пізнього вечора біля комп'ютера або телевізора, а вийти перед сном подихати свіжим повітрям, лягати спати в один той самий час. Тоді не треба буде мене будити вранці з такою наполегливістю, як мама. Даринка займається в секції боротьби — це у дівчат вважається дуже модним захопленням. А я дивлюсь спортивні змагання лише по телебаченню, сидячи у своєму улюбленому кріслі і поїдаючи цукерки. 
Треба сказати, що я здолав(ла) свою застуду швидко. Я став(ла) іншою людиною. Я почав(ла) змінюватися. Я з повним правом можу назвати себе прибічником здорового життя.