345, Спишіть речення, розкриваючи дужки, ставлячи, де треба, poз
ділові знаки, пидкреслити видокремленни члени речення
1. Бліде соще показавшись (на) мить висипало з-за хмар на
землю своє останнє багатство (М. Коцюбинський). 2. Жовте
листя тремтячи і коливаючись у повітрі тихо раз(по)раз сідало
на землно вкрипало ЇЇ ишим золотим накриттям (Б. Грін
ченко). 3. Я на голос батьків (діда) прадіда йду розділяючи з
ними і славу й біду (М, Сингаївський). 4. Наперекір вогню 1
смерті полки незборені і вперті, боям виходили (на) встріч
(М. Упеник). 5. Коли(не)коли ми прогулювалися не поспі-
шаючи по набережній (О. Гончар). 6. Вода (по)весні, рвучи гре
лі та розносяш загати гуде та клекоче (Панас Мирний).
​

ВУЛИЦЯ МОГО ДИТИНСТВА

У кожної людини є найдорожчі місця в житті. Для мене — це вулиця, на якій я виросла. Зараз живу далеко звідти, але завжди пам’ятаю про неї і повертаюся туди.

Це маленька затишна зелена вулиця носить назву «Соборна». Духмяні грона білих акацій, п’янкий аромат жовтих лип, пухнастий цвіт струнких тополь, чарівні листя кленів — такою запам’яталася моя вулиця.

Наш колишній триповерховий будинок стоїть у затишному місці. У маленькому зеленому дворі багато яскравих квітів.

Запам’ятався мені на нашій вулиці і старовинний білий будинок із колись розкішним, а тепер, на жаль, занедбаним садом. Де-не-де збереглися маленькі одноповерхові будиночки в квітучих деревах і густих кущах.

Нещодавно ми з мамою ходили нашою вулицею. Початок її веде від Дніпра, від нашої улюбленої набережної з красивим пам’ятником — гордим вітрильником. У кінці вулиця знов повертає до річки через відому алею Слави.

Яка краса на Соборній восени! Дерева стоять у багряному, жовтому листі, яке потихеньку спадає додолу. Йдеш по ньому, наче по прекрасному м’якому килимі. З Дніпра доноситься свіже повітря. Відчуваєш незвичайний спокій і повне злиття з природою. Такий мій рідний куточок у Херсоні — вулиця Соборна.

Здається мені, мов у казці, Життя тут щасливо іде. І знову всім серцем бажаю Вернутись в дитинство своє.

Объяснение:

Україна – це наш рідний край, земля, де ми народилися, вперше побачили і пізнали світ, почули колискову пісню, рідну мову, відчули любов і ласку. Україна – це дорога, по якій ми крокуємо до школи, зацікавлено гаючи за всім, що нас оточує. Україна – це маленька батьківщина кожної людини, її тепле родинне вогнище, неповторні дружні родини і сім’ї. Що означає поняття «сім’я, родина»? Як не потребують пояснень слова «хліб», «вода», так і ці поняття усвідомлюються нами з перших усвідомлених кроків у житті. Сім'я поруч з кожним із нас, в кожному із нас, зі своїм неповторним духом і стилем. Cім’я, родина це не тільки батьки і діти, це ще  й любов і піклування, співпереживання і милосердя, радості і печалі, звички і традиції. Це  люди,  об'єднані серцем, які будують своє життя за законами честі, справедливості, добра і любові.