Повторити вивчений матеріал про відокремлені члени речення
(означення, прикладку, додаток , обставину)
Мово рідна Ти як море безконечна могутня глиби (н,нн)а. Котищ і котиш
хвилі своїх лексиконів а їм (не)має кінця/краю.
Красо моя В тобі мудріс…ть віків і пам…ять тисячоліть зойк матерів у
годину лиху і (не)переможний гук лицарів твоїх у днину побідну пісня серця
дівочого в коха(н, нн)і своїм і крик новонародже(н, нн)ого. В тобі мово
(не)осяжна душа народу його мудріс…ть і щедріс…ть радощі й печалі його
труд і піт і кров і сміх і бе(з,с)смертя його.
Скарбе мій єдиний з тобою я найбагатший і найдужчий в світі а без тебе
перекотиполе що його вітер несе у сіру безвість у млу небу(т,тт)я.
Твердине моя і захисток і гордість і розрада в години смутку Люблю тебе і в
гніві, коли ти клекочеш як вулкан і гримиш громами на ворогів. Люблю і
твою ніжніс…ть, коли ти одним/однісіньким словом зігріваєш мов сонце.
Світлоносна Ти є Правда Добро і Краса народу нашого. Тож такою і будь
вічно мово рідна (За С.Плачиндою)

Проблема гармонії людини і природи, порушена у драмі-феєрії "Лісова пісня", звучить актуально і в наш час. Якщо сьогодні ми знущаємося над природою, то завтра вона поверне нам свої кривди сторицею. Нам не вистачає любові, шанобливості й віри наших предків, які вміли жити в гармонії з оточуючим світом.

Світ химерних створінь, загадкових лісових духів живе своїм життям, за власними споконвічними законами, аж поки в ньому не з'являється Людина. Поки з потаємними силами природи сусідив тільки дядько Лев, все залишалося так, як було завжди, тому що він розумів ліс і його мешканців. Дядько Лев чудово знав прикмети, згідно з якими вів господарство. Він вчасно виганяв худобу на пашу, знав свою пору на сівбу та на жнива, шанував ліс. А своїй ненаситній сестрі повторював:

Що лісове,

то не погане, сестро, —

усякі скарби з лісу йдуть.

Із силами природи, які у творі уособлюють різні міфічні істоти, дядько Лев знаходив порозуміння, пам'ятав про їхні закони. Лісові мешканці його поважали, ніколи не шкодили, сприяли у господарюванні. Старий дуб на галявині ніби символізував собою їхню взаємоповагу та злагоду. Любов дядька Лева до лісу була такою великою, що він хотів бути там похованим:

Як буду вмирати,

то прийду, як звір, до лісу, —

отут під дубом хай і поховають...

Але ось з'являється юний племінник дядька Лева — Лукаш. Його прихід кладе початок майбутній драмі. Лукаш зустрічає Мавку. Ця лісова жителька уособлює в творі духовність та внутрішню красу людини. Привертає до себе увагу незвичайна співзвучність душевного стану Мавки і поведінки лісу, їх повна гармонія. Від природи добрий і чутливий до краси, хлопець не зміг встояти перед чарами лісової красуні. Кохання відкрило перед ним новий, неповторний світ. І царювала в ньому Мавка, чужа брехні та заздрості, підлості та дріб'язковості. Вона почала вчити Лукаша розуміти, відчувати, любити все живе навколо себе, радіти його радощами й сумувати його смутками. Він мав талант до такого світовідчуття — і Мавка розпізнала в ньому те, чого він ще й сам не усвідомлював:

З самого початку існування людини природа ставила перед нею певні вимоги. Клімат, рельєф, оточення - з усім цим людина змушена була рахуватися, пристосовуватися. Природа таким чином впливала на  становлення національного характеру. 
Ознакою здоров'я людини і природи є краса, гармонія, приємні пахощі, краєвиди. Тому нас неприємно вражає, коли, мандруючи  лісом, ми раптом натикаємося на залишки "цивілізації": пластикові пакети, посуд, ганчір"я, пляшки... Це безладдя псує красу, воно відбирає в людини те здоров"я, яке вона могла б отримати від здорової природи. Природа дуже хвора, земля потребує твоєї, людино, турботи й заслуговує на твою любов.