У якому реченні неправильно розставлені розділові знаки? • А. Є прадавні скарби, що намертво лежать у землі, і є живі скарби, що йдуть по землі від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу (М. Стельмах). • Б. Погортайте сторінки сивих віків, і вам відкриється багато поетичних таємниць, і ви почуєте голоси творців, імена яких так розгубила історія, що вже навряд чи знайдемо багатьох сіячів, чия поетична нива, ставши народною, квітує й сьогодні (М. Стельмах). • В. Крізь шибки вікон стежили за рекрутом сиві бабусі і він, вітаючись із сусідами йшов вузенькою вулицею, де поряд з іншими убогими хатами стояла його хата з трьома вікнами і такою давньою покрівлею, що вже замість соломи виднівся суцільний мох з, якого буйно росли окремі стеблини жита (А. Шиян). • Г. У гущавину бору долітали з міста передзвони, і, можливо, не один звір, нашорошившись, слухав одноманітне гудіння і мчав потім, сполоханий, в такі хащі, де давно не ступала людська нога (А. Шиян). • Д. Почали радитися, як їм вибратися з плавнів, куди йти (М. Коцюбинський)

   Складна синтаксична конструкція являє собою речення з різнотипним граматичним зв'язком між предикативними частинами його. За значенням і характером змістових відношень предикативні частини в середині такого речення групуються в складніші одиниці, які називаються компонентами (чи блоками), а компоненти об'єднуються в одне ціле і складають речення. Отже, існує два рівні поділу складної синтаксичної конструкції. На першому, вищому, виділяються компоненти, на другому, нижчому, — предикативні частини в середині кожного компонента, напр.: «Стародавня Ольвія давно їх цікавить обох, давно їм хочеться досліджувати, розкопувати її, занесену пісками, щоб дізнатись, чому вона загинула, чому люди покинули її» (О.Гончар). Це речення складається з п'ятьох предикативних частин; перша з них пов'язана з другою інтонаційно, безсполучниковим зв'язком, а друга пояснюється трьома підрядними частинами і являє собою порівняно єдине ціле. Таким чином, у цій структурі виділяється два компоненти (чи два блоки), з яких перший складається з однієї предикативної одиниці (що відповідає простому реченню за характером граматичної основи), а другий — це складнопідрядне речення з трьома підрядними (послідовна й однорідна підрядність).
   «Сумно і смутно людині, коли висихає і сліпне уява, коли, обертаючись до найдорожчих джерел дитинства та юнацтва, нічого не бачить вона дорогого, небуденного; ніщо не гріє її, не будить радості ані людяного суму» (О. Довженко). У структурі речення чотири предикативні частини, що об'єднуються безсполучниковим зв'язком у два блоки, з яких перший являє собою складнопідрядне речення з двома однорідними підрядними, а другий — просте.
   «І стало легше дихати, і серце забилось радісно у молодих, ще дужих грудях, і шлях йому прослався, найлегший шлях, додому, на Україну, між люд простий, трудящий та нелукавий; і не було такої сили в світі, яка б його спинила на цім шляху» (В. Шевчук). Тут маємо два блоки, об'єднані в одне ціле сурядним зв'язком. У першому — три предикативні частини, зв'язані між собою зв'язком сурядності, в другому — дві предикативні частини, між якими підрядний зв'язок

Як ви вважаєте, актуальним чи сьогодні є питання про те, що таке добро? У нашому світі все вже давно змішалося. Що ж це? Так одразу ніхто, мабуть, і не скаже. Дане питання є філософським. Коріння його необхідно шукати в глибині душі людини. Давайте ж поговоримо про те, про що вже було сказано так багато і вчора, і сьогодні.Що таке доброКожен день ми здійснюємо безліч всіляких вчинків. Одні з них є випадковими, інші – запланованими, на якісь з них ми навіть не звертаємо уваги, а якісь плануємо заздалегідь. Звичайно ж, деякі з цих вчинків є хорошими, інші ж поганими.У повсякденному житті дуже складно намацати грань між добром і злом, так як вона практично не видно.Що таке добро ? Це вчинки, які приносять користь не тільки нам, а й іншим людям, ті, які ми здійснюємо не по тій причині, що хочемо отримати якусь вигоду. Так, добро дійсно повинно відбуватися саме від чистого серця.Добро, зло – це те, що, в принципі, стоїть поруч один з одним, але в той же самий є протилежністю одне іншого. Часто в життєвій суєті можна їх переплутати. Факт в тому, що іноді людям доводиться здійснювати погані вчинки для того, щоб не допустити більшого зла.Чи можна сказати, що людина, позбавлена засобів до існування, здійснює пограбування для того, щоб врятувати від голодної смерті свого дитини? Напевно кожному з нас доводилося гати за тим, як багаті люди, які побудували свій бізнес явно на нечесній грі, займаються благодійністю і не шкодують грошей, роздаючи їх направо і наліво. Що це? Прояв істинної доброти або спроба спокути старих гріхів? У більшості випадків, це саме друге.Добро є там, де є мораль, а людські душі є незіпсованою. Якби кожен з нас зробив щасливим у цьому житті хоча б однієї людини, то все на світі були б щасливі.Що таке добро і чому його так складно робити? Основна причина, що не дозволяє людям творити добрі вчинки, це не що інше, як поганий досвід. Життя влаштоване так, що у відповідь на добро ми практично завжди отримуємо зло. Мова про те, що людина завжди підсвідомо хоче отримувати якусь винагороду за вироблені дії. Винагороди немає або воно занадто мало – він розуміє, що, будучи хорошим, нічого для себе домогтися буде не можна. Все це велика омана більшості мирян. Насправді добро завжди повертається, але не відразу ж і зовсім не від тих людей, яким ви його самі зробили.Не варто намагатися виділитися з натовпу, здійснюючи добрі вчинки, так як це є ознакою жахливого невігластва. Кращий б робити добрі справи – це робити їх так, щоб ніхто не знав про те, що ви їх робите. Даний принцип повинен використовуватися вами всерйоз. Якщо зможете діяти так, як потрібно, то світ вам обов’язково відплатить багатьма хорошими речами, які ви собі раніше й уявити навіть не могли.Робити добро треба, і не замислюючись! Робіть його і знайомим, і незнайомим людям. Нагородою вам за це буде хоча б усмішка.